«Нариси з української синтакси (у зв'язку з фразеологією та стилістикою)» Сергія Смеречинського (1892-1954) належать до найвагоміших праць із граматичної стилістики української мови, створених до у період золотого десятиліття українського відродження. Ця книжка стоїть в одному ряду з «Увагами до сучасної української літературної мови» Олени Курило й «Нормами української літературної мови» Олекси Синявського. Вона приваблює розмаїттям мовного матеріалу, зокрема й діалектного, послідовністю авторського підходу до мовного внормування, аргументованістю викладу, що базується на глибокому знанні мовознавчої літератури. Усе це зумовлює актуальність і корисність «Нарисів» С. Смеречинського й для сьогодення, їхню важливість для пізнання й освоєння виражальних можливостей української мови.