У монографії в ширшому культурно-релігійному контексті розглядається унікальна пам’ятка богословської думки Київської митрополії – «Послання Мисаїла до папи сикста IV» 1476 р. Цей важливий документ засвідчує особливий характер взаємин тогочасної духовної та світської еліти українсько-білоруських земель великого князівства Литовського з Константинопольським патріархатом і римським Апостольським престолом в останній чверті ХV ст., а також вказує на поширення тут унійної ідеї та елементів другого південнослов’янського впливу, зокрема мистецтва «плетення словес». Свою увагу автор зосередив на критичному палеографічному, текстологічному й філологічному аналізі всіх відомих списків первісної редакції грамоти Мисаїла та пізніших компіляцій, що постали на її основі. такий комплексний підхід уможливив реконструкцію архетипу грамоти – втраченого оригіналу листа.