У монографії викладено результати аналізу теоретико-методологічних засад вивчення безпеки життєдіяльності в системі суспільних наук, зосереджено увагу на сучасних соціологічних концепціях, зокрема соціології безпеки життєдіяльності як новій галузевій теорії. На основі принципів системного та структурно-функціонального підходів побудовано модель соціологічного пізнання безпеки життєдіяльності, епіцентром якої є особистість. Визначено її диспозиції на кожному з рівнів убезпечення життєдіяльності: від усвідомлення потреби в захисті, класифікації та об’єктивно-суб’єктивної оцінки ступеня можливості заподіяння шкоди до вибору конкретної стратегії поведінки. Для фахівців і широкого загалу читачів, чиї інтереси так чи інакше пов’язані зі сферою безпеки життєдіяльності особистості, суспільства, держави, соціального розвитку, місцевого самоврядування.