До 1025-річчя християнства на Русі

До 1025-річчя запровадження християнства присвячений виставковий проект – «Видатні українці славетної минувшини»: Володимир Великий – державотворець, хреститель Русі»

Володимир – великий князь київський, один з найвидатніших діячів княжої Русі, полководець, державотворець, який у 988-990 рр. охрестив Київ і за ним усю Русь. Володимир Святославович - син Святослава Ігоровича й ключниці палацу княгині Ольги Малуші Любаченки. 969-978 р. князював у Новгороді. 980 р., перемігши свого брата Ярополка, став великим князем у Києві. Володимир значно розширив і зміцнив кордони Київської Русі. 981 р. здійснив поход на захід проти польських князів, які намагалися захопити Київську Русь. За князювання Володимира Святого до складу Київської держави входили також Закарпатська Русь і Тмутаракань. Він воював з в’ятичами, ягватами, радимичами, волзькими булгарами і хорватами. Для захисту від кочівників Володимир Великий збудував укріплену лінію з містами, фортецями по річках Стугні, Десні, Ірпені, Трубежу й Сулі. Завершив об’єднання всіх руських земель у складі Київської держави. Політичне об’єднання держави вимагало проведення  релігійної реформи. Після невдалої спроби запровадити єдиний пантеон язичницьких богів, у кінці 987 р. або на початку 988 р. князь Володимир охрестився, а у 988-989 рр. запровадив християнство як державну релігію Київської Русі. Це сприяло розвитку культури Русі, встановленню та укріпленню політичних, економічних та культурних зв’язків з Візантією, Польщею, Угорщиною,Чехією та західноєвропейськими країнами.

За правління князя Володимира Київська держава досягла найбільшої політичної могутності. Діяльність Володимира Великого сприяла зміцненню міжнародного авторитету держави.

Карпов А.Ю. Владимир Святой / А.Ю. Карпов. – М. : Мол. гвардия, 1997. – 446 с. – (ЖЗЛ).

Духопельников В.М. Владимир Великий / В.М. Духопельников. – Х. : Фолио, 2009. – 125 с.

Див. в електрон. каталозі

Руднев В.А. Слово о князе Владимире / В.А. Руднев. – М. : Сов. Россия, 1989. – 240 с.

Боряк Г.Б. Народжені Україною. Т. 1 / Г.Б. Боряк. – К. : Євроімідж, 2002.– 896 с.

Див. в електрон. каталозі

Панова М.І. Державні, політичні та громадські діячі України : політ. портр. / М.І. Панова. – К. : Ін Юре, 2002. – 476 с.

Див. в електрон. каталозі

Харченко Т.Н. 100 знаменитых людей Украины / Т.Н. Харченко. – Х. : Фолио, 2004. – 511 с.

Див. в електрон. каталозі

Павленко Ю. 100 найвідоміших українців / Ю. Павленко. – К. : Орфей, 2005. – 640 с.

Див. в електрон. каталозі

Хорошевский А.Ю. 100 знаменитых символов Украины / А.Ю. Хорошевский. – Х. : Фолио, 2007. – 511 с.

Див. в електрон. каталозі

Нартов В.В. Видатні особистості України / В.В. Нартов. – Х. : Клуб cімейного дозвілля, 2007. – 400 с.

Див. в електрон. каталозі

Костомаров М.І. Історичні постаті / М.І. Костомаров. – Д. : Січ, 2008. – 618 с.

Див. в електрон. каталозі

Будзинская Н. 99 великих киевлян / Н. Будзинская. – К. , 2009. – 400 с.

Див. в електрон. каталозі

Хрещення Русі

Князю Київському Володимиру Святославовичу належить виняткове місце у вітчизняній історії. У багатьох джерелах згадується про хрещення київських князів Аскольда і Діра, а також за їх князювання - частини населення Київської держави, але саме за князювання Володимира Великого християнство на Русі перемогло, а держава стала однією з наймогутніших в Європі. 

Прийняттю християнства на Русі сприяли відносини з Києва з Візантійською імперією. Як свідчить «Повість временних літ», хрещення Русі відбулося так: Володимир наказав кинути ідолів у Дніпро і у призначений день зібрати весь люд біля річки. Люди весело входили у воду, а священики читали молитви. Хоча, наприклад, сучасний дослідник О. Карпов у своїй монографії зазначив: «Відомо, що язичники-слов'яни, тим більше князі, не були готові відразу прийняти християнські обряди, багато з яких не відповідали їх уявленням про гідність княжої влади».

З прийняттям християнства впроваджувалась та поширювалась  освіта, розвивалося мистецтво, особливо церковне: будувалися та розписувалися храми. Найвідомішим храмом доби Володимира була Десятинна церква Різдва Богородиці, споруджена у Києві навпроти величезного великокнязівського палацу. Вона вважається першою кам'яною церквою Київської Русі і є пам’яткою національного значення. Прийняття християнства і мудра державна політика Володимира Великого сприяли зміцненню міжнародного авторитету Київської  Русі.

Духопельников В.М. Крещение Руси / В.М. Духопельников. – Х. : Фолио, 2009. – 122 с.

Див. в електрон. каталозі

Володимир зібрав усі церковні закони в одну книгу. Її було названо «Устав Володимира». Вона складалася з положень, що були у компетенції церковного суду. Статут "О судах церковных и о десятинах", написаний Великим князем Володимиром  згідно з грецькими "Номоканонами", свідчить, що ченці та церковники, церковні установи, богадільні, а також  лікарі, знедолені, каліки, тобто  захищені церквою верстви населення, звільнялися від світського суду. Справи їх передавалися на суд церковникам. За статутом церква як судова установа розглядала чвари і подружню невірність, незаконні шлюби, навернення у язичництво, злочини дітей щодо батька і матері, тяжби між членами родини, осквернення храмів та багато іншого.

Устав святого Великого князя Владимира о церковных судах и десятинах. – Петроград : Имп. археол. комиссия, 1915. – 72 с.

Володимир Великий першим з київських князів почав карбувати монету (золоту і срібну). На монетах зображувався князь на престолі та родовий знак Володимира – тризуб, який був верхньою частиною скіпетра – символа влади. Його зображення є й на сучасних українських банкнотах і монетах.

Томазов В.В. Україна. Віхи історії. / В.В. Томазов – К. : Мистецтво, 2001. – 430 с.

Див. в електрон. каталозі

Канонізація

Прийняття християнства стало величним діянням Володимира, за що у XIII ст. Православна церква канонізувала його. 28 липня - день пам’яті святого рівноапостольного князя –Хрестителя Русі. Він відомий як Володимир Великий, Володимир І, Володимир Святий і вважається небесним покровителем збройних сил.

Сучасні дослідження науковців

Ім’я Володимира Великого набуло широкої популярності серед вітчизняних та іноземних дослідників:

950 річниця смерті св. Володимира Великого // Календар слово. – Торонто, 1965. - №1. – С. 56-57.

Вігорний А. Князь Володимир Великий // Український календар / Укр. сусп.-культ. т-во. – Варшава, 1978. – №1. – С. 99-102.

Хреститель України – князь Володимир Великий // Крилаті. – 1985. – Ч. 6. – С. 6.

Щербак М. Пам’ятник св. Володимирові // Крилаті. – 1985. – Ч. 6. – С. 7.

Огієнко І. Охрещення киян // Укр. культура. – 1986. - № 8. – С. 20-21.

Гусєв В. Володимир Красне Сонечко: не тільки хреститель Русі, але й мудрий правитель // День. – 1999. - № 81. – С. 8.

Шумило С. Київська місія апостолів слов’ян : перше хрещення Русі-України та вплив на подальшу долю Східної Європи // Сіверянський літопис. – 2005. - № 1. – С. 56-57.

Баран В.Д. Етнічні та державотворчі процеси у Київській Русі // Зб. наук. пр. Наук. дослід. ін-ту. – 2007. – Т. XIV. – С. 339-349.

Колодочкина Е. Владимир Великий – «великий в своей власти» // Ист. журн. – 2007. - № 2. – С. 4-20.

Радневський В. Київська Русь і окремі аспекти поняття «Фітокультура» // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту. – 2010. – Вип.6. – С. 172-177.

Створено: 27.06.2013
Переглядів: 2097




© 2020 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.