До 960-річчя від дня народження Володимира Мономаха

Виставковий проект «Видатні українці славетної минувшини» присвячений життю й діяльності великого князя київського Володимира Всеволодовича Мономаха (1053-1125), у хрещенні Василя. Він охоплює видання ХІХ- поч. ХХІ ст. із фондів бібліотеки.

Виставковий проект «Видатні українці славетної минувшини»

До 960 - річчя  від дня народження Володимира Всеволодовича Мономаха (1053—1125)

«Шануйте старих, як батьків своїх і любіть молодих, як своїх братів…».

Володимир Мономах — князь чернігівський, переяславський і великий князь київський, онук Ярослава Мудрого, син Всеволода Ярославича і візантійської принцеси Марії (за іншими даними – Анни) з роду Мономахів. Серед князів Київської Русі, яких найчастіше згадують у середньовічних джерелах, Володимира Мономаха називають найвидатнішим державотворцем і полководцем кінця XI - початку XII ст.

Володимир Мономах був ініціатором Любецького з’їзду князів (1097), на якому було вирішено скликати княжі з’їзди, щоб уникнути усобиць, а також організувати спільний похід проти половців. 1100 р. Володимир Мономах скликав з’їзд князів у м. Витичеві, де знову розглядалися питання про припинення князівських міжусобиць та боротьбу проти половців.

1113 року, коли йому виповнилося 60 років, Володимир Мономах зайняв київський престол, ставши великим князем київським. Незважаючи на вік, він відзначався великою енергією, працездатністю й державною мудрістю. Своє княжіння в Києві він почав з того, що зменшив податки простим людям, чим і викликав велику прихильність до себе. Також продовжив героїчну боротьбу і здобув ряд блискучих перемог над половцями, що становили головну загрозу для Київської держави. Перемоги над ворогами пояснюються, як свідчать історичні джерела, блискучим знанням військової справи. За свого правління Володимир Мономах понад усе намагався утримати державу в єдності і не допустити розбрату серед князів.

Своєю освіченістю та політичною далекозорістю Володимир Мономах витримує порівняння з Ярославом Мудрим. Він розробив «Устав», або доповнення до юридичного кодексу «Руська правда», що складався з 69 статей, в яких викладені норми цивільного, кримінального й судового права. За часів князювання у Києві Володимир Мономах зумів об’єднати під своєю владою більшу частину Київської держави, припинити князівські усобиці, поповнив державну скарбницю, відтіснити кочівників від державних кордонів.

Володимир Мономах в історично-культурному просторі

Орлов А.С. Владимир Мономах / А.С. Орлов. – М. : Акад. наук, 1946. – 195 с.

Каргалов В.В. Полководцы Древней Руси / В.В. Каргалов, А.Н. Сахаров. – М. : Мол. гвардия, 1985. – 575 с.

Сахаров А. Владимир Мономах / А. Сахаров. – Красноярск : Кн. изд-во., 1991. – 192 с.

Шишов А. Русские князья / А. Шишов. – Ростов н/Д : Феникс, 1999. – 445 с.

Кульчицький В.С. Історія держави і права України / В.С. Кульчицький. – К. : Атіка, 2001. – 320 с.

Гусєв В.І. Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. / В.І. Гусєв. – К. : Вища шк., 2002. – 359 с.

Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь / Л.Н. Гумилев – М. : Айрис-пресс, 2003. – 768 с.

Щокін Г.В. Видатні постаті України  / Г.В. Щокін. – К. : МАУП, 2007. – 1480 с.

Духопельников В. Владимир Мономах / В. Духопельников. – Х. : Фолио, 2009. – 125 с.

Володимир Мономах не тільки видатний воєначальник і політик. Загальновідома його релігійно-філософська спадщина. "Повчання", створене близько 1117 р., Володимир Мономах призначав для своїх дітей. У ньому значну увагу приділено нормам моралі, яких має дотримуватися кожна освічена людина. У цьому творі Мономах постає як носій ідеї цілісності держави, мудрий і справедливий правитель. Його «Повчання» у багатьох відношеннях створене на ґрунті власного досвіду. За визначенням істориків, це перша справжня, дуже детальна автобіографія, водночас це й видатна пам'ятка давньоруської літератури, політичної та релігійно-філософської думки. Текст "Повчання" доводить, наскільки глибоко християнське коріння увійшло у світогляд, душі й серця людей того часу. "Повчання" Володимира Мономаха» - це найдавніший світський твір, заснований на християнському віровченні. У «Повчанні» постає ідеальний образ правителя, який повинен берегти єдність та зміцнювати могутність своєї держави, запобігати князівським усобицям і захищати вітчизну від нападників. «Повчання Володимира Мономаха» входить у «Повість временних літ» за Лаврентіївським списком 1096 р. Описуючи свій життєвий шлях і даючи повчання своїм дітям, Володимир Мономах висловлює думки та ідеї, що характеризують світогляд передових людей того часу.

Раритетні видання в фондах ОННБ ім. М. Горького, що розкривають постать Володимира Мономаха

Воскресенский В.А. Поучение детям Владимира Мономаха / В.А. Воскресенский. – СПб. : Садовая, № 27, 1893. – 50 с.

Повесть временных лет по Лаврентиевскому списку. – СПб. : Археол. комис., 1872. – 192 с.

Ляскоронский Г. Владимир Мономах и его заботы о благе Русской земли / Г. Ляскоронский. – К. : Фундуклеевская, № 21, 1892. – 42 с.

Бестужева-Рюмина К. Князь Владимир Всеволодович Мономах и потомки его, Мономаховичи / К. Бестужева- Рюмина. – СПб. : Общ. польза, 1865. – 68 с.

Сказания о княьях и царях Земли Русской. - СПб. : Археол. комис.,  1861. – 15 с.

«Ох тяжела ты, шапка Мономаха» (О.С. Пушкін. Борис Годунов)

Шапка Мономаха. За однією зі стародавніх легенд, шапку подарував своєму онукові, князю Володимиру Мономаху, візантійський імператор Костянтин Мономах. Згодом нею вінчалися на царство російські государі. Вага шапки Мономаха - 993,66 г. Копія шапки Мономаха, ймовірно зробленої в XIV ст., нині зберігається в музеї «Оружейная палата» у Московському Кремлі.

Бобровницкая А.И. Государственная Оружейная палата / А.И. Бобровницкая. – М. : Сов. худож., 1988. – 432 с.

За свідченнями істориків-літописців, Володимир Мономах був людиною енциклопедичних знань, знав п’ять мов, листувався з багатьма князями, писав молитви тощо. Він вважав, що великий князь відповідає за своїх підданих, за державу, радив будь-що не допускати у державі несправедливості, беззаконня, неправди, закликав не чинити зла, бути милосердним. Так, у «Повчанні» він заперечує право верховної влади на кровну помсту, смертну кару, закликає власних синів до примирення і взаємної підтримки. Володимир Мономах помер на сімдесят другому році  життя в 1125 р. біля Переяслава. Тіло великого князя було перевезене до Києва і поховане у соборі св. Софії. 

Ладинский А. Исторические романы / А. Ладинский. – М. : Сов. писатель, 1984. – 703 с.

Ладинский А. Последний путь Владимира Мономаха : ист. роман / А. Ладинский. – Минск : БелСэ, 1987. – 383 с.

Арустам’ян Ж. Національний заповідник «Софія Київська» / Ж. Арустам’ян. – К. : Мистецтво, 2004. – 432 с.

Постать великого князя Володимира Мономаха у багатьох випадках розглядалася через призму пануючої на той час ідеології як у період існування Російської імперії з її претензіями на роль «Третього Риму», так і в часи радянської держави. У світлі нових політичних реалій, а головне неупередженого наукового погляду на діяльність князя в історичному плані, маємо ряд цікавих сучасних досліджень.

Серед останніх досліджень:

Бродникова Н.Д.  Любецький з’їзд та формування території Чернігівської землі // Вісн. східноукр. нац. ун-ту. – 2001. - № 4 (38). – С. 17-21.

Ильчев А.Т. Справочник по русской истории. Киевская Русь ІХ-ХІІ вв. / А.Т. Ильчев. – М. : Едиториал, 2003. – 144 с.

Про Володимира Мономаха. – С. 9-14.

Ильчев А.Т. Справочник по русской истории. Киевская Русь ІХ-ХІІ вв. / А.Т. Ильчев. – М. : Едиториал, 2003. – 144 с.

Про Володимира Мономаха. – С. 58-80.

Вілкул Т. Л. Володимир Мономах : тексти і версії // Укр. іст. журн. – 2004. - №1. – С. 53-71.

Козак Н. Молитва і коронація // Образ і влада. Княжі портрети у мистецтві Київської Русі ХІ ст. / Н. Козак. – Л. : Ліга-Прес, 2007. – С. 74-79.