«Чудовий лікар» людської особистості. До 215-ї річниці від дня народження Миколи Івановича Пирогова (1810–1881).

Микола Іванович Пирогов — видатний учений і педагог, професор, засновник воєнно-польової хірургії, анатом і хірург, який посів почесне місце в історії світової науки.

Фото М. І. Пирогова

Джерело: Пирогов Н. И. Собрание литературно-педагогических статей, вышедших в управление его Киевским учебным округом, 1858–1861. – Киев, 1861.

Здоров'я суспільства визначають дві професії – лікар та вчитель. В особистості Миколи Івановича Пирогова ці дві постаті об'єдналися.

Народився майбутній «чудовий лікар» 25 листопада 1810 року у великій родині, де виховувалося 14 дітей. Початкову освіту здобув удома, потім навчався в приватному пансіоні В. С. Кряжева у Москві. У 1828 році закінчив Московський університет та був направлений до Дерптського (нині Тартуського) університету. У 1832 році захистив докторську дисертацію (латиною, була опублікована німецькою мовою).

Після стажування у Берліні та Геттінгені (1833–1835) М. І. Пирогов став професором кафедри хірургії Дерптського університету. З 1841 по 1856 роки він – професор госпітальної хірургічної клініки, патологічної і хірургічної анатомії Петербурзької медико-хірургічної академії, яка перебувала у військовому відомстві. За ці роки видав низку наукових праць, що збагатили скарбницю світової медицини.

Доля двічі привела лікаря і науковця на фронт: спочатку – на війну на Кавказ, а через сім років – на Східну (Кримську) війну.

Саме М. І. Пирогов першим у світі застосував ефірний наркоз під час операцій у зоні бойових дій (Кавказ, 1847 р.).

Пирогов Н. И. Начало общей военно-полевой хирургии, взятые из наблюдений военно-госпитальной практики и воспоминаний о Крымской войне и кавказской экспедиции : [в 2 т.]. – Дрезден, 1865–1866.

Досвід Кримської кампанія став основою створення М. І. Пироговим системи організації воєнно-польової хірургії. Тоді ж він реалізував ідею залучення жінок для допомоги пораненим, завершив роботу над легендарним атласом «Льодова анатомія», запровадив сортування поранених, розробив учення про шок і заклав основи двох концепцій: «майбутнє за профілактичною медициною» та «війна як травматологічна епідемія».

У 1856 році він повернувся до Петербурзької медико-хірургічної академії, але вже у липні того ж року через погіршення здоров’я та домашні обставини вийшов у відставку як практик-хірург.

У 1850 році вчений написав свою першу педагогічну статтю «Запитання життя», яку через обмеження цензури опублікував тільки у 1856 році в журналі «Морской сборник». Так почався перехід М. І. Пирогова до педагогічної діяльності.

Вопросы жизни // Труды Н. И. Пирогова и В. Я. Данилевского / сост. и науч. ред. О. М. Белецкая. – Харьков : Форт, 2004. – 88 с. (IX> 17548)

У 1856 р. він був призначений на посаду попечителя Одеського навчального округу, що охоплював територію південної України, Бессарабії та Криму. Прибувши до Одеси, М. І. Пирогов одразу виявив глибоку занепокоєність станом шкільної освіти. У своїх перших офіційних документах він вказав на архаїчність навчальних програм, нестачу підручників, низький рівень кваліфікації викладачів і відсутність системного контролю за діяльністю гімназій.

Червяк П. І. Хроніка життя та діяльності М. І. Пирогова : тернистими шляхами творення та звершень / П. І. Червяк, С. М. Старченко ; за заг. ред. Т. А. Остапенко ; Нац. наук. мед. б-ка України . – Київ : Фенікс, 2022. – 398 с.: іл., фотоіл., портр. (IX> 24825)

Першим важливим його документом стала «Доповідна записка про хід освіти в Новоросійському краї і про кричущі необхідності перетворення» (1857). У ній М. І. Пирогов висвітлив критичні проблеми освіти округу: неузгодженість навчальних програм із потребами суспільства, домінування схоластики, формалізм у викладанні та брак гуманістичного змісту навчання.

Як попечитель, М. І. Пирогов доклав значних зусиль до поліпшення матеріальної бази навчальних закладів, упорядкування роботи гімназій, до створення бібліотек і кабінетів природничих наук.

Його діяльність у галузі управління освітою поєднувала ліберальні та гуманістичні підходи:

• він розширив повноваження педагогічних рад гімназій;
• підтримував публічні лекції для вчителів;
• виступав проти тілесних покарань;
• сприяв поширенню недільних шкіл для робітників і ремісників.

У статті Пирогова «Думки та зауваження про проєкт статуту училищ, які перебувають у відомстві Міністерства народної освіти» (1860) викладені думки педагога про шкільну систему. Він пропонував таку: початкова дворічна школа, прогімназія (неповна середня школа) двох типів (класична, реальна) з чотирирічним курсом, гімназія (класична, реальна) з 3–5-річною тривалістю навчання, вища школа (університети, вищі спеціальні навчальні заклади).

Микола Іванович Пирогов – видатний хірург, педагог і громадський діяч : до 200-річчя від дня народження : біобібліогр. покажч. / упоряд.: Л. О. Пономаренко, Н. А. Стельмах, С. П. Пєєва ; наук. ред. П. І. Рогова ; Держ. наук.- пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського. – Київ : Пед. думка, 2011. – 122 с. (XVI> 8941)

У низці своїх циркулярів до директорів гімназій і училищ М. І. Пирогов закликав ставитися до учнів із повагою, уникаючи тілесних покарань і приниження. Він вважав, що головне завдання школи — виховати не лише «знаючого», а, насамперед, «людину з моральним обличчям». Саме тому він ініціював перегляд навчальних програм гімназій з метою, посилення викладання природничо-наукових дисциплін, історії, філософії, етики та врахування психології дитячого віку.

Бойко А. М. М. І. Пирогов – педагог: заохочення і покарання дітей : монографія / А. М. Бойко, В. А. Іноземцев ; Вищий навч. заклад Укоопспілки «Полтав. ун-т економіки і торгівлі» (ПУЕТ), Полтав.нац. пед. ун-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава : ПУЕТ, 2016.– 313 с. : портр. (II> 40178)

Микола Іванович пропонував також проєкт реформи єврейської освіти, виступаючи за необхідність морально-релігійного виховання в середній школі, за зближення єврейського населення з християнським. Так сенсаційною статтею, опублікованою в газеті «Одесский вестник» від 6 березня 1858 року, стала стаття Миколи Івановича, де він порівнював разючі успіхи учнів одеської єврейської релігійної школи Талмуд-Тора з сумним станом справ у християнських парафіяльних училищах. Він не побоявся поставити за приклад російському суспільству традиційне прагнення євреїв до грамоти.

Пирогов Н.И. Одесская Талмуд-тора. – Одесса, 1858.

Особливу увагу М. І. Пирогов приділив Рішельєвському ліцею та підготував його до реорганізації в університет. Основні його ідеї щодо освіти викладені у доповідній записці «Про хід освіти в Новоросійському краї і про кричущу необхідність зміни навчальних закладів» де обгрунтовано думку про перетворення Рішельєвського ліцею в університет, «щоб не привести освіту всього краю до цілковитого занепаду»

Після свого прибуття до Одеси й ознайомлення з роботою Рішельєвського ліцею М. І. Пирогову показали кошторис витрат, складений у зв’язку з переїздом закладу до нового корпусу. У ньому значна на той час сума – 25 476 карбованців – призначалася на придбання нових меблів. Однак, перш ніж завізувати документ, попечитель вирішив з’ясувати стан фонду навчальних матеріалів. Він «знайшов навчальні посібники ліцею надто «бідними» і дійшов висновку, що окрасою оновленого ліцею мають стати не розкішні меблі, а поповнення бібліотеки й музеїв новими виданнями, періодикою, а також фізичними та хімічними інструментами. Більшу частину цих коштів – 13 500 карбованців – М. І. Пирогов, за згодою міністерства народної освіти, спрямував на закупівлю наочних посібників і книг. Крім того, він звернувся до товариша міністра П. Вяземського з проханням відрядити одного з професорів ліцею, для придбання фізичного й хімічного обладнання для кабінетів, зокрема мінералогічних, фізичних, сільськогосподарських інструментів, а також хімічного та нумізматичного приладдя.

Прибувши до Одеси, Микола Іванович привіз із собою власну бібліотеку, що налічувала понад 1500 томів. Згодом він подарував її студентам та вона отримала назву «Пироговська студентська бібліотека». Разом з книгами до бібліотеки надійшов і його портрет з власноручним написом: «Люблю і поважаю молодість, тому що пам'ятаю свою».

У 1857 році М. І. Пирогов підготував проєкт реорганізації Рішельєвського ліцею в університет європейського зразка, аргументуючи це потребами регіону та відсутністю науково-педагогічних кадрів. Його пропозиція передбачала відкриття трьох факультетів — історико-філологічного, фізико-математичного та медичного. Ідею було реалізовано лише у 1865 році відкриттям Новоросійського (тепер Одеського державного) університету, почесним членом якого і був обраний М. І. Пирогов. Через фінансові обмеження замість медичного було відкрито юридичний факультет.

Штрайх С. Я. Заслуги Н. И. Пирогова по учреждению университета в Одессе : по неизданным материалам : оттиск. – Одесса : «Славянская» тип. Е. Хрисогелос, 1917.– 28 с.

М. І. Пирогов наголошував, що південні губернії, де часто виникали епідемії холери, чуми та малярії, потребують місцевих підготовлених лікарів, а не випускників лише Петербурзької і Московської академій. Ця ініціатива фактично започаткувала традицію розвитку медичної освіти в Одесі: через кілька десятиліть саме в Новоросійському університеті був створений медичний факультет (1900 р.).

Бараев Т. М. «В святых местах искания истины» : Пирогов в Одессе : к 200-летию со дня рождения. – Одесса : Фаворит, 2010. – 212 с. : ил. (IX> 19331)

М. І. Пирогов добре розумів, що лише через періодичну пресу можна ефективно популяризувати освіту, науку та культуру серед населення краю. Після невдалих спроб створити власну газету він домігся передачі видання «Одесский вестник» під управління Рішельєвського ліцею. Газета набула нового, краєзнавчого характеру: у ній дедалі частіше з’являлися науково обґрунтовані статті про життя та побут населення, торгівлю, промисловість, сільське господарство, а найбільше — матеріалів педагогічного спрямування. Багато публікацій мали морально-гуманістичний характер.

М. І. Пирогов виявляв також глибокий інтерес до історії, археології та етнографії Новоросійського краю. У 1856 році його одноголосно обрали дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей, а вже наступного року він став його віцепрезидентом. Прагнучи залучити до дослідницької роботи ширше коло громадськості, Пирогов активізував діяльність багатьох ентузіастів — зокрема й серед учителів татарських шкіл у Криму.

З його ініціативи ухвалено рішення об’єднати міський музей історії та старожитностей із музеєм Товариства. Централізація історичних і археологічних матеріалів під керівництвом наукового товариства стала важливим і прогресивним кроком, який сприяв розвитку науки й культурного життя регіону.

Попри адміністративні обов’язки попечителя Одеського навчального округу, Микола Іванович Пирогов не полишав лікарської практики та продовжував приймати пацієнтів. Саме завдяки його ініціативі в Одеській міській лікарні відкрили хірургічне відділення, де він працював у 1856–1858 роках.

Особливу увагу вчений приділяв розвитку лікувальних закладів, де використовували цілющі властивості одеських лиманів і природні умови Півдня. Саме він відіграв ключову роль у перетворенні Куяльницької лікувниці на курорт європейського рівня.

Пирогов Н.И. Собрание литературно-педагогических статей, вышедших в управление его Киевским учебным округом, 1858-1861. – Киев, 1861.

В умовах посилення урядового контролю над освітою діяльність М. І. Пирогова викликала невдоволення міністра народної освіти та генерал-губернатора краю. У 1858 році його перевели на посаду попечителя Київського навчального округу. Він підтримував відкриття недільних шкіл, зокрема в Києві, та сприяв виданню єврейських освітніх журналів. Через свою позицію М. І. Пирогов не раз зазнав тиску з боку влади і в 1861 році був звільнений з посади.

У 1862–1866 роках вчений керував групою молодих вітчизняних науковців у Німеччині, а після повернення оселився у власному маєтку Вишня, поблизу Вінниці, де заснував безкоштовну лікарню. Тут він займався лікарською практикою, сільським господарством і літературною діяльністю.

Під час франко-прусської (1870) та російсько-турецької війн (1877–1878) Пирогов працював військовим лікарем і консультантом Червоного Хреста.

Останні роки життя М. І. Пирогов прожив в садибі Вишня. Там він написав мемуари «Запитання життя. Щоденник старого лікаря» (1879–1881). Це був перший том його творів, виданих у 1887 році, де він підсумував свій життєвий і професійний досвід.

Микола Іванович Пирогов помер 23 листопада 1881 року. Його тіло, забальзамоване за його власною методикою, і нині зберігається в склепі-усипальниці церкви Святого Миколая у музеї-садибі Вишня, яка стала містом сили для послідовників великого вченого та педагога.

Вінниця – місто послідовників М. І. Пирогова : монографія / О. А. Юрчишина, Н. М. Кравчук, Л. В. Сухарєва [та ін.]; вступ. слово: С. Моргунов, В. М. Мороз ; Вінниц. нац. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова, Наук. бібліотека. – Вінниця : Нова книга, 2020.– 436 с. : іл., фотоіл., портр. (IX> 23558)

Сьогодні Національна музей-садиба М. І. Пирогова є визнаним науково-дослідним і культурно-просвітницьким центром у регіоні, навчальною базою для дослідників, науковців, лікарів-практиків і студентів. Тут проводяться медичні форуми, науково-практичні конференції, Пироговські читання, інші просвітницькі заходи.

Пироговський альманах : наук. зб. : до 70-річчя відкриття Нац. музею-садиби М. І. Пирогова / уклад. і авт. передм. П. М. Гунько ; Вінниц. нац. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова, Національний музей-садиба М. І. Пирогова. – Вінниця : Консоль, 2017. – 287 с. : фотоіл., портр. (IX> 23540)

Музей-садиба М. І. Пирогова : фотоальбом / авт. Тексту:П. А. Кланца, Г. С. Собчук ; фот. В. Моруженко, О. С. Гордієвич.– Київ. : Мистецтво, 1974. - 50,[8] с. : фот. XIV> 16938

Єфремова О. В. Модифікація кістковопластичної ампутації гомілки за Пироговим з остеосинтезом та експрес-протезуванням : автореф. Дис. ... канд. мед. наук : 14.01.21 / Ольга Віталіївна Єфремова ; АМН України. Ін-т патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка.– Харків, 2004.– 20 с. (A 137476)

Діяльність Миколи Івановича Пирогова стала визначальною для розвитку вітчизняної та світової медицини. Він одним з тих, хто перетворив хірургію на точну науку, створивши фундаментальні анатомічні дослідження та впровадивши новаторські методики, що врятували тисячі життів. Поряд із цим М. І. Пирогов був талановитим педагогом і прогресивним адміністратором, який реформував освітню систему та підвищив рівень медичної допомоги. Його ім’я й нині залишається символом професійної відданості. На честь М. І. Пирогова засновано премії, названо медичні заклади та освітні проєкти, які підтримують і продовжують його гуманістичні принципи.

Яна Рогачова
відділ краєзнавства «Одесика»
Одеської національної наукової бібліотеки