Свято Маланки. Виступ студії «Джерело»

У цьому році звичайний робочий день, 11 січня 2012 року, в Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького розпочався дещо незвично: на території бібліотеки відкрилося справжнє джерело українських колядок та щедрівок.
Але це не тільки поетичний образ, а назва фольклорно-етнографічної театральної студії «Джерело», яка вже десятий рік поспіль своїми виступами радує любителів фольклору в Одесі та інших містах України. Разом з керівником, кандидатом історичних наук, доцентом Н. О. Петровою, колектив завітав на запрошення завідуючої відділу "Одесика" Л.І. Саєнко до сектору «Закордонне українство», в зал «Українці в світі».

Щедрий вечір (Свято Меланки), яке припадає на 13 січня, збігається з днем преподобної Меланії і є органічним поєднанням дохристиянських і християнських звичаїв. Цього дня "козу водять". Саму козу здебільшого роблять із деревўяної палиці, один із кінців якої слід розколоти – це будуть роги. Роги можна прикрасити на власний смак, зокрема, можна привўязати деревўяні ложки -  козячі вуха. З протилежного боку палиці чіпляють  віхтик -  це буде козячий хвіст. Коли коза готова, її треба одягти в старий кожух хутром нагору, але так, щоб видно було, де в цієї імпровізованої кози морда. Рукава кожуха мають звисати вниз – це ноги кози. От той, хто цього вечора коза, залізає під кожух, однією рукою тримається за прикрашену палицю та крутить хвостом.
Преподобна Меланія ( IV – V ст.) народилася в христянській родині, дуже багатій і шанованій. Коли їй виповнилося 14 років, її видали заміж за парубка Апініана. Він теж був вихідцем зі знатної родини. Усе своє майно ця молода родина використовувала для того, щоб допомогти тим, хто потребує допомоги. Після багатьох років богоугодних діянь Меланія оселилася на горі Єлеонській, а згодом там було засновано монастир.

На Меланію українці грають у Меланку, щоб провести старий рік  якомога веселіше. А грати треба ось як.
З гурту молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він  переодягається й стає Меланкою. Інші теж переодягаються: хто циганом, хто ведмедем, хто журавлем... одним словом, хто цікаве придумає, те й утілює. Це дійство цілком може відбутися й удень – тоді дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію. Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати в пісенній формі:
     Господинечко, господаречку,
     Пусти в дім Меланочку,
     Меланочка чисто ходить –
     Нічого в домі не пошкодить.
     Добрий вечір!
Господар запрошує до хати, уся родина збирається подивитися на ряджених, надто ж дівчата цікаві до того, що відбувається. Тим часом хлопці щедрують, висміюючи поганих господинь:
     А Меланка – неробоча,
     Її сорочка – парубоча.
     Як люди ідуть на жнива,
     То Меланка – на пива!
Дівчата сміються й хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності: щосили витанцьовує, аж поки дух забўє. Коли щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу.
Після закінчення виступу співробітники бібліотеки охоче фотографувались на пам’ять з чарівною Маланкою, Козою та іншими учасниками гурту та висловлювали сподівання, що ця зустріч з талановитими студентами не остання.

Вукович Л.В.

Створено: 12.01.2012
Переглядів: 2700




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.