«Дзвони пам’яті»: до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні

25 листопада 2025 року до Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні Одеська національна наукова бібліотека, під егідою Міністерства культури  України, у співпраці з факультетом історії та філософії ОНУ імені І.І. Мечникова організували і провели годину науковця та презентацію книжкової виставки «Дзвони пам’яті».

Метою заходу, що проходив у змішаному форматі (онлайн/офлайн), стало об’єднання професійної спільноти бібліотекарів, працівників музеїв, науковців, освітян для обговорення результатів новітніх досліджень, подальшого вивчення і висвітлення теми голодоморів  в Україні. В активі також репрезентація науково-інформаційного і творчого доробку провідних вітчизняних закладів і установ у розкритті цієї болючої теми.

Михайло Костів, доктор філософії в галузі історії та завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Національного музею Голодомору-геноциду, виступив із доповіддю на тему «Репрезентація терміна “Голодомор” у публіцистичних та академічних текстах української діаспори в другій половині ХХ століття».

Науковець звернув увагу на значну роль української діаспори в поширенні інформації про Голодомор. Він проаналізував, як у публіцистичному й академічному середовищі діаспори відбувалася трансформація термінології: від використання слів «голод» чи «штучний голод» до утвердження й закріплення терміна «Голодомор». Дослідник проаналізував тексти та публічні виступи з другої половини 1940-х років, де голод 1932–1933 рр. характеризувався як складова частина геноциду українців, а також поширення терміну Голодомор-геноцид.

Висновки Михайла Костіва спиралися на аналіз джерел і дослідження інших науковців, які вивчали цю тему. Зокрема, він провів короткий історіографічний огляд головних праць, присвячених темі та розповів про внесок відомих державних, громадських діячів, науковців в поширення інформації про Голодомор та проаналізував їхній внесок у дослідження Голодомору.

Про історичні паралелі і тяглість російської імперської політики, спрямованої на знищення української ідентичності у  ХХ сторіччі: про організовані масові голоди 1921 – 1923, 1946 – 1947 рр., Голодомору 1932 – 1933 рр., депортації і масові переселення 1944-1951рр., про нинішню російсько-українську війну йшлося у доповіді «Від голоду до бомбардувань: еволюція російської імперської політики щодо України» Наталії Петрової,  кандидата історичних наук, доцента кафедри археології, етнології та всесвітньої історії, заступника декана факультету історії та філософії з наукової роботи Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, головного бібліотекаря сектору науково-дослідницької роботи науково-методичного відділу ОННБ.

«Повномасштабне вторгнення рф 2022 року – це геноцидні практики в сучасних умовах. Саме повномасштабне вторгнення продемонструвало, що імперська логіка нікуди не зникла, вона загострилася, розрослася і збільшилася в усіх своїх бажаннях, які порушують всі норми людського буття, норми етики й міжнародного права… Розуміння цієї тяглості російської політики дозволить нам правильно оцінювати характер сучасної війни і допоможе усвідомити небезпеку імперської ідеології, в цьому випадку російської, а теоретично – будь-якої, спрямованої на знищення», — зазначила науковиця.

Уляна Громович, головний спеціаліст Першого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті, заступник керівника громадської організації «Ветеранс ХАБ ОДЕСА», репрезентувала доробок УІНП — інформаційно-просвітницькі та публіцистичні матеріали, що з різних аспектів розкривають тему голодоморів в Україні. Це, наприклад, серія роликів «Незламні» — розповіді про людей, які пережили Голодомор і не тільки вижили, а й у подальшому житті відбулися як непересічні митці, літератори, громадські діячі. Окремо пані Уляна розповіла про видання Українського інституту національної пам’яті, представлені і у традиційному форматі, і в електронному доступі: брошура «Україна 1932 – 1933. Геноцид голодом»; книжки «Спротив геноциду»; «Репресовані щоденники», «Людяність у нелюдяний час», «Пам'ять роду» та інші. Доповідачка  також докладно розповіла про акцію, яку в цьому році створили Український інститут національної пам’яті спільно з Вікіпедією – «Свічка пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років». «Мета цієї акції — більше популяризувати локальні виміри про Голодомор 1932–1933 років, адже кожна стаття про ці трагічні події в нашому чи в інших регіонах України розширює простір  не лише україномовного сегмента Вікіпедії, а й взагалі – межі збереження пам’яті про геноцид українців в загальному сенсі. У  межах акції закликаємо усіх бажаючих, студентів, науковців, дослідників Голодомору створювати нові статті або доповнювати  існуючі… Можна навіть зробити світлину, поділитися матеріалами, збереженими в родинному архіві. Спільними зусиллями збережемо пам'ять про Голодомор!».

Про вивчення трагедії Голодомору як засіб формування історичної свідомості й професійної відповідальності майбутнього лікаря йшлося в доповіді Тетяни Подкупко, кандидата історичних наук, доцента кафедри суспільних наук Одеського національного медичного університету. Доповідачка підкреслила, що, як  у ті часи (20–30-ті роки ХХ ст.), так і майже до кінця 80-х «приховування і замовчування медичної інформації  про Голодомор стало чинником, що суттєво поглибив трагедію. Заборона фіксувати реальні причини смерті призводила до спотворення статистики та унеможливлювала адекватне реагування на кризу, демонструючи, наскільки небезпечним є замовчування правди в системі охорони здоров’я…  Вивчення трагедії Голодомору є важливою складовою гуманітарної та професійної підготовки майбутніх лікарів, що сприяє розвитку історичної свідомості, формуванню високих морально-етичних цінностей, розумінню ролі лікаря в суспільстві та вихованню готовності діяти професійно в умовах сучасних викликів».

Власним мистецьким прочитанням теми голодоморів в Україні 1921 – 1923; 1932 – 1933; 1946 – 1947 рр. поділився Сергій Савченко, заслужений художник України, почесний член Національного університету Києво-Могилянська академія,  член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (2016–2019). Картина «ХХ століття. Спадок» (1999 р.), яку в рамках заходу репрезентував майстер, «втілює молитовний образ пам’яті про жертви геноциду, про факт кривавого злочину, скоєного чужинцями… Вартість нашого спадку визначена ворогом мільйонами жертв українців в особливо кривавому ХХ та вже і ХХІ століттях. Ці мільйонні жертви спонукають державу надати темі нашої ідентичності статусу «стратегічної». Інакше наше майбутнє залишиться під загрозою нового геноциду українського етносу… Ці питання мають стратегічне значення для нашої держави, її політики як всередині нашого суспільства, так в зовнішньому світі», – зазначив митець.

У рамках заходу відбулася презентація книжкової виставки видань з фонду ОННБ «Дзвони пам’яті». Експозиція містила наукову, публіцистичну та художню літературу, що висвітлює історію масових штучних голодів 1921–1923, 1946–1947 рр. та Голодомору 1932–1933 рр. в Україні; ставлення світової спільноти до  визнання Голодомору геноцидом, доробок вітчизняних та зарубіжних учених останніх років.

Окремий розділ присвячено працям одеських науковців і краєзнавців: «Голодомори в Україні. Одеська область (1921–1923, 1932–1933, 1946–1947). Дослідження, спогади, документи» (2007), «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Одеська область» (2008),  «Відгомін лихоліття» (2014), «У скорботних 1932-1933 роках» (2008), «"Дайте, мамо, гами... " Словник Голодомору» (2023),  «"Я вийшов із смерті...". Голодомор 1932–1933 рр. на Півдні України у пам'яті дітей: свідчення» (2024) та інші. Серед видань – науковий доробок фахівців Одеської національної наукової бібліотеки – чотири томи бібліографічного покажчика «Голодомор в Україні 1932–1933 рр.». Бібліографічний огляд вищеназваних видань провела Тамара Кухарук, завідувач відділу соціокультурної діяльності  бібліотеки.

У заході взяли участь науковці, освітяни, викладачі, фахівці бібліотек, музеїв України, краєзнавці, представники громадських організацій, студентська молодь. Власні думки і враження  висловили  фахівці Хаджибейського районного відділу ДУ «Центр пробації».