Різдвяні читання – 2015

14-15 січня 2015 р. в ОННБ відбулися традиційні «Різдвяні читання», у яких взяли участь представники духовенства, політичного істеблішменту, відомі діячі культури. У рамках читань відбулася презентація книги-альбому «Микола Вилкун: заслужений художник України: Графіка, малюнок» (О., 2014).

Гостей привітала генеральний директор ОННБ ім. М.Горького, заслужений працівник культури України Ольга Ботушанська, яка висловила подяку присутнім на заході представникам Одесько-Ізмаїльської єпархії УПЦ та почесному громадянину Одеської області, меценату Сергію Гриневецькому за незмінну підтримку бібліотеки, і за те, що прийшли на відзначення найвизначнішої події православного світу – Різдва Христового. Ольга Федорівна також відзначила, що знаковою подією цьогорічних читань є презентація книги-альбому графіки заслуженого художника України Миколи Вилкуна, видана за підтримки Сергія Рафаїловича.

Програма

Репортаж ОДТРК

Відео-репортаж ТРК "Репортер"

Зустріч з меценатами в форматі презентації

Відео-репортаж "7 канал"

Сергій Гриневецький привітав присутніх зі святами, і побажав натхнення та впевненості у завтрашньому дні. «Подібні заходи є актуальними, бо відбуваються у непростий час для нашої держави, яка нині проходить випробування на міцність, коли спостерігаємо суперечність ціннісних орієнтирів, – відзначив гість. – Судячи із заявленої програми, подібні «Різдвяні читання» – це ще одна цеглинка, позитивний вплив у процес покращення духовного і морального стану нашого суспільства. Символічно, що під час «Різдвяних читань» відбувається презентація альбому відомого художника Миколи Вилкуна».

Тема виступу ігумені Серафими, настоятельки Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, голови Синодальної комісії «Церква і культура» УПЦ була присвячена визначній ролі канонізованих церквою князя Володимира Великого (1000-ліття представлення якого виповнюється цьогоріч) та княгині Ольги на державотворчі процеси в у часи Київської Русі.

«Якими мають бути орієнтири для нашої держави України, куди їй йти? Повинна сказати, що коли шлях немає спадковості, наступності, то не буде й майбутнього. Не має бути так, що новий князь, новий правитель заперечує здобутки попередників, представляє усе в чорному світлі. Ми повинні визнавати і здобутки нашої спільноти, яких було немало, і помилки, адже це наші помилки…»

Доповіді інших учасників цьогорічних «Різдвяних читань» охоплювали коло морально-етичних проблем, ролі церкви в утвердженні християнських чеснот, відображення її місії в літературі.

Протоієрей Віктор Петлюченко, настоятель Одеського Свято-Троїцького собору («Церква і милосердя) та протоієрей Андрей Ніколаїді, проректор Одеської духовної семінарії, кандидат богослов’я («Місія чернецтва у літературному спадку преподобного Романа Мелода»).

Протоієрей Володимир Корецький, настоятель Храму рівноапостольних Кирила і Мефодія («Тема Різдва Христового у літературі»).

«Подією в події» стала презентація під час читань книги-альбому відомого одеського художника театру Миколи Вилкуна. Видання знайомить з його графічною спадщиною. У залі бібліотеки у ці дні діє також виставка творів, створених майстром протягом 55-річної творчої діяльності.

Микола Митрофанович Вилкун народився в селі Левадівка Миколаївського району Одеської області, звідки родом, до речі, і відомий гуморист Степан Олійник. Забігаючи наперед, зазначу, що ця обставина, за зізнанням самого Миколи Митрофановича, є дуже важливою в його творчій біографії. Потім було навчання в Одеському театрально-художньому училищі, Московському поліграфічному інституті, де він став учнем відомого графіка, учня Володимира Фаворського Андрія Гончарова. Це не випадково, адже в графічній творчості Вилкуна відчувається естетизм і мінімалізм московської школи, яка зберігає традиції об`єднання «Мир искусства» початку ХХ ст.

Під час огляду виставки вдалося поспілкуватися з директором Одеського художнього музею Віталієм Абрамовим: – У фонді нашого музею є кілька дарчих робіт Миколи Вилкуна. Мене особисто цей майстер вражає не лише своєю професійністю, але й як особа, що цінує слово – він ретельно збирає усе, що про нього сказане, і формує, таким чином, власний архів. Більшість художників цим легковажить, забуваючи про конечність свого буття.

Ведучою і однією з організаторів заходу була Тетяна Щурова, завідувач відділу мистецтв ОННБ, яка з молодих літ знає Миколу Вилкуна, і згадує це знайомство з пієтетом і не без ностальгійних ноток: – Повинна сказати, що наша любов і вдячність до нашого постійного «прихожанина», читача із шістдесятирічним стажем, Миколи Митрофановича знаходить своє вираження в тім, що ми ретельно збираємо кожну публікацію, яка з’являється про нього в пресі. На книжково-документній виставці із нашого фонду, яку ми пропонуємо вашій увазі, представлено сотні експонатів про життя і творчість митця.

Роман Бродавко, журналіст: – Як у кожного справжнього майстра, його характер має своє продовження у творчості: Микола Митрофанович добра, м’яка, сонячна, яскрава, надзвичайно порядна людина, і це випромінюють створені ним роботи. Його творчий діапазон є дуже широким. По-перше, він сценограф, і це змушує мислити у просторі вистави, що вимагає створення її провідного образу – атмосфери, в якій діють актори, і в яку занурюється глядач. У нього немає місця таким поняттям, як стандарт чи шаблон. В кожній виставі, яку створив Микола Митрофанович, відчуваються його фантазія, художній смак і та дитяча, грайлива стихія, яка захоплює усіх своїм дійством. Не випадково Вилкун працював переважно в театрах дитячих – спершу в Театрі ляльок, а згодом – у Театрі юного глядача. Він знає, як розмовляти з дітьми, і це у нього добре виходить.

Микола Свидюк, співак: – Микола любить свою малу батьківщину, завжди кличе мене до свого улюбленого села, де знаходиться його пуповина, що є своєрідним продовженням його мистецтва.

Микола Вилкун: – Ще в 1955 році я вперше відвідав «Горьківку» як учень театрально-художнього училища. Для мене, юнака, позбавленого матеріальної підтримки (бо наша робітничо-селянська сім`я була бідною), що пережив окупацію в Одесі, післявоєнний голод, – бібліотека стала своєрідним храмом науки, знань і культури. Тримаючи в руках рідкісні книги ХІХ – початку ХХ століть я переживав хвилювання, й просто обожнював це середовище. Шлях, який тоді було обрано, не випадковий. Народився я в тому ж селі, де мешкала родина знаменитого гумориста, поета-сатирика Степана Олійника. Після Одеси я повернувся в рідну Левадівку, куди Степан Іванович періодично приїздив. Пам’ятаю його у білій вишиванці, такого масивного, з чудовим тембром голосу. Він умів усе навколишнє піднести так красиво, що цим не можливо було надихнутися. Із зустрічі з цією яскравою особою, власне,  й розпочалося усе те, що відбулося у подальшому в моїй біографії…

Презентовану книгу-альбом під час зустрічі отримали в дарунок музеї і бібліотеки міста із рук самого майстра.

Наступний день «Різдвяних читань» був присвячений проблемам духовності у творчості авторки пісень Марусі Чурай, письменника П.Гулака-Артемовського, поетів Василя Симоненка, Ліни Костенко, творчого спадку архієпископа Димитрія (Муретова). Ці теми висвітлювали відомі науковці, викладачі, співробітники бібліотек міста. Серед присутніх викладачі та учні навчальних закладів міста.

Програма (15 січня)

ФОТОРЕПОРТАЖ

Створено: 16.01.2015
Переглядів: 769



© 2017 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.