Монографію присвячено діяльності Державного центру Української Народної Республіки у вимушеній еміграції. Як, ким і з якою метою формувалася ця структура? Як вона сприймалася в емігрантському політичному середовищі? У чому полягала стратегія її існування? Які наслідки і значення її діяльності? У чому полягала проблема спадкоємності УНР та проголошеної в серпні 1991 року Української держави? На ці та інші запитання прагне віднайти реалістичні відповіді автор монографії. Він спирається на наявні дослідницькі напрацювання, а також на унікальні архівні документи, відкриваючи чимало незнаних фактів. Для фахівців та всіх, хто цікавиться історією України.