Монографія присвячена дослідженню специфіки функціонування камерно-інструментального мистецтва України кінця ХХ – початку ХХI століть з точки зору міждисциплінарних теоретико-методологічних позицій культурсеміологічної парадигми сучасного музикознавства. Аналізуються естетичні, семіотичні, інтертекстуальнгі, інтермедіальні аспекти творення, виконання, інтерпретації та сприйняття камерно-інструментальної музики в контексті особливостей мови, логіки і поетики знаково-смислової репрезентації художнього тексту. Видання адресовано фахівцям у галузі мистецтвознавства, естетики і культурології, викладачам і студентам навчальних закладів культури і мистецтв та широкого колу читачів, які цікавляться проблемами сучасної музичної культури України.