Охарактеризовано способи структурно-функціональної організації ландшафтів, вивчення механізмів їх саморегулювання. Наведено моделі ландшафтного рослинництва для вирішення проблеми оптимізації антропогенного навантаження на земельні ресурси і відновного їх використання, упровадження прогресивної системи адаптивно-ландшафтного рослинництва, при якій майбутній агроландшафт одночасно з досягненням найвищої продуктивності матиме екологічно збалансовану структуру та виконуватиме захисні, природоохоронні, естетичні й інші функції. Призначено для здобувачів вищої освіти.