Життєвий шлях Івана Багряного (1906—1963; справжнє прізвище  — Лозов'ягін), лауреата Шевченківської премії 1992 року, був сповнений спротиву всьому фальшивому й облуд­ному в радянській дійсності. Митця було ув'язнено, заслано до Далекого Сходу. І всюди  — в камерах, таборах, а потім в еміграції  — цей талановитий український письменник, поет, публіцист, політик зазнав безліч цькувань лише через те, що усім серцем любив свою Вітчизну. «Націоналіст», «антисовєтчик», «ура-патріот»  — через такі та подібні політичні штампи письменника і нині належним чином не поцінована як мислителя світового масштабу, романи якого порушують низку «вічних тем»  — життя і смерті, творення й руйнації, вірності й зради, свободи й рабства, кохання, божевілля, героїзму, віри.