Наукове дослідження присвячено українському живопису XIX – початку XXI  століття, охарактеризовано особливості його розвитку в межах національної, конвенціональної та авторської концептуальних моделей, об’єднаних у мета модель. Новий підхід до вивчення живопису ґрунтується на теоретичних засадах категорії «художнього простору», експерименту, модифікації художньої мови, механізмах транзитивності у набутті нових художніх якостей творів, виразу трансцендентних цінностей. Монографія адресована мистецтвознавцям, культурологам, викладачам, аспірантам, студентам мистецьких освітніх закладів, художникам, дизайнерам.