У монографії представлено результати дослідження відображення і тлумачення смислів освіти в іспанському регенераціоністському дискурсі 1898–1914 років. З’ясовано, що регенераціоністським рухом в Іспанії на межі XIX – XX ст. виявилися затребуваними онтопраксеологічні, націєтворчі, духовно-соцієтальні смисли освіти. У регенераціоністському дискурсі іспанських інтелектуалів 1898–1914 років було піддано глибинному аналізу такі філософсько-педагогічні аспекти освіти, як її значення і основоположна роль у державотворчому процесі, у формуванні громадянського духу народу, у творенні національно-ментальної єдності, у піднесенні культури та звеличенні цивілізації. Розкрито суб’єктивні позиції окремих представників інтелектуального середовища в Іспанії на межі XIX – XX ст. (X. Кости, М. де Унамуно, Е. Луїса Андре, Р. Альтаміри, А. Посади, Ф. Хінера де лос Ріоса, С. Сіліо Кортеса, М. Салеса Ферре, Н. Сальмерона Гарсії та багатьох інших) стосовно освітнього фактора у справі «національного регенераціонізму».