Григорій Савич Сковорода (1722–1794) – один з найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу, чиї твори й зараз привертають увагу читачів, що намагаються наблизитися до глибинних витоків «мандрівного філософа» й осягнути всю незбагнену мудрість його містики. Освіту він здобув у Києво-Могилянській академії. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної й нової філософії поєднувалося у ньому з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років Сковорода вів життя мандрівного філософа і протягом 25 років побував у багатьох містах і селах України, проповідуючи свої ідеї. Через пісні, кантати і псалми він поширював свої філософські погляди, таврував соціальне зло, уславляв природу, волелюбність людини.