У монографії прослідковано та проаналізовано історіознавчо-джерелознавчі матеріали кінця XIX – початку XXI ст. з розвитку та побутування писанкарства, використання писанки в обрядово-звичаєвій культурі українців упродовж XI – XXI ст., освіті тощо. На основі широкого кола джерел простежено процес нагромадження та поширення знань про писанкарство у міжкультурному часопросторі.

Книга розрахована на науковців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх хто зацікавлений у дослідженні народного мистецтва писанки, проблем, пов’язаних із цим, історії науки, а також української історіографії.