Мозаїчне полотно цієї книжки становлять численні світлини, статті, рецензіі, спогади про творця знакових для свого часу театральних вистав народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Миколу Мерзлікіна (1936-2006). Ретельно зібрані й з любов’ю подані тексти і фото кидають виклик твердженню про неможливість утримати в часі театральне дійство. У поєдинок із безжальним часом вступають судження про вистави Мерзлікіна Ірини Стешенко в листах до Леся Танюка, відгук в пресі Юрія Щербака, Миколи Жулинського, а також кваліфікованих театрознавців України, Грузії, Білорусі, Росії. Об’ємний колективний портрет на тлі часу відтворює таку невідому, але відчутну річ, як напруга волі видатного майстра і подвижника. Книжка утверджує неминущість його мистецтва, адже чимало вистав стали довгожителями, а окремі живуть і досі, показує здобутки педагога, справу якого продовжуть його колеги та учні. Акторську грань його таланту зберегла для нащадків кіноплівка. Образ світлої і цілеспрямованої особистості постає зі спогадів українських акторів, з якими він творив диво театру.