У монографії розглядаються зображення текстилю у візантійському мистецтві IV–XV ст. За художніми зразками, текстами, та археологічними даними виявляється коло реальних предметів з тканини, що стали основою для їх появи в іконографії. Розглядаються принципи творчого осмислення та перетворення форм текстильних об’єктів при перенесенні їх у зображення. На базі аналізу візантійських літературних джерел  розкривається сенс вживання образів пов’язаних із тканинами у іконографії, що складав своєрідну мову у творах візантійського мистецтва.