Класична праця, яка зробила Г. А. Леєра «батьком російської стратегічної науки». В основі книги – курс лекцій, який автор почав читати в Академії генерального штабу в 1865 році. Леєр запропонував нову програму предмета, в формі Критико-історичних розборів військових дій з аналізом, стратегічної, тактичної, адміністративної та політичної складових. Працюючи в Академії, Леєр швидко склав «Записки стратегії», і в 1867 році надрукував їх в «Військовому Збірнику» під назвою «Про сучасний стан стратегії». Визначаючи суть своєї роботи, він називав її «збіркою кількох стратегічних аксіом і теорем, з'ясування логічним і історичним шляхом і зведених, по можливості, в одну струнку систему». Г. А. Леєр ділить стратегію на «стратегію – мистецтво» (науку про ведення війни) і «стратегію – науку» (науку про війну). І якщо перша розуміється у вузькому сенсі, як «тактика театру військових дій», то в другому значенні (широкому) – це «філософія військової справи», або війни. Саме цій другій, «стратегії – науці» і відводиться функції виявлення закономірностей в явищах військової стихії, формулюванні загальних принципів і відкритті законів війни.