Початком масового знищення українського письменства вважається 1933 рік. Саме тоді була знищена у друкарні збірника українських перекладів вибраних творів Володимира Маяковського, підготовлена керманичем панфутуристів Михайлем Семенком. Протягом 1933–1937-х років шість з дев’яти поетів, чиї переклади увійшли до цієї збірки, було розстріляно або замордовано в таборах, а їхні архіви знищено. Реабілітація повернула імена, але не повернула більшість напрацювань письменників. Отже, певний перекладацький здобуток 1920–1930-х років досі був «білою плямою».

Для перекладознавців, істориків літератури, студентів філологічного напряму; для тих, хто в перекладах поезії В. Маяковського бачить не «радянськість», а «запах слова».