У монографії на основі аналізу архівних матеріалів та законодавчих актів висвітлюються питання щодо формування інституту військових губернаторів на теренах Правобережної України наприкінці XVIII – у першій третині ХІХ ст. Інститут військових губернаторів є однією з найменш вивчених складових адміністративно-територіального устрою в Російській імперії. Ця посада проіснувала від моменту впровадження майже 70 років. За цей час посадовці набули багатьох повноважень, які визначали їх місце у владній вертикалі імперії Романових. Дослідження діяльності військових губернаторів на теренах Правобережної України дозволило краще зрозуміти не лише їхню роль в розвитку цього регіону, але й простежити еволюцію цього інституту. Використання великого масиву джерельного матеріалу з Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву Київської області, Інституту рукопису при Національній бібліотеці ім. В. Вернадського, Державного архіву Хмельницької області, Вінницької області, Російського державного історичного архіву дозволило ґрунтовно розглянути ті наукові проблеми, які постали перед автором у процесі роботи над темою. Залучення законодавчої бази Російської імперії надало можливість глибше усвідомити ті зміни, які намaгався впроваджувати царський уряд по відношенню до цього інституту. Вивчення цієї теми дозволяє проводити паралелі не лише з іншими тогочасними інститутами губернської влади, але й сучасними гілками місцевої адміністративної влади.

Розрахована на істориків, викладачів, аспірантів та студентів спеціальності "Історія"