Монографія присвячена аналізу змін в способах взаємодії релігії та суспільства, які сталися в Україні з часів отримання нею незалежності, зокрема проблемі функціонування релігії як соціального інституту. Відмова від жорсткого секуляристського курсу держави радянських часів, забезпечення реальної свободи совісті, призвело до очевидного відродження церковно-релігійного життя, повернення релігії до публічної сфери, до сфери образно-символічної репрезентації суспільства, включення релігії в життя великих мас населення на рівні ритуальної діяльності. Розглядаються основні соціальні функції релігії, ті зміни, які мають місце у виконанні релігією цих функцій в сучасних суспільствах загалом, та в Україні зокрема. З використанням даних масових репрезентативних опитувань населення України робиться спроба оцінити, які соціальні функції релігія продовжує виконувати, а виконання яких перебрали від неї інші соціальні інститути.