Перевтiлення Ґреґора на комаху – яскрава метафора вiдчуження людини вiд усього свiту. Втративши людську подобу, герой  опинився за межами людського iснування. Вiн автоматично був позбавлений права займати у суспiльствi хоча б найнижчий щабель, i навiть у власнiй родинi не мiг претендувати на будь-яке «людське» мiсце. Iсторiя його поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сiмейним судом i вiдвертим бажанням Ґреґору смертi, у символiчному планi прочитується як процес безжалiсного вiдторгнення «хвороï» своïм нещастям людини благополучним байдужим суспiльством.