Книжка відомого вченого, доктора історичних наук С. Білоконя продовжує його дослідження історії большевицького терору. Головна тема цієї книжки – втрати культурної спадщини під час акцій большевизму проти самостійної України (1917–1921 рр.) і згодом у період Розстріляного відродження. Перший том одержав схвалення наукової громадськості і був відзначений Національною премією України ім. Т. Шевченка. Тоді йшлося про механізм терору, що застосовувався до людей, і можна було розглядати навіть якісь його ідейні аспекти. У другому томі мова йде передусім про нищення й грабунок матеріальних цінностей, у першу чергу про грабунок їхнього головного еквівалента – золота.

Центральне місце займає проблема «Большевизм і українська культурна спадщина». Тут розповідається про нищення рухомих і нерухомих пам'яток культури, але найдокладніше – про боротьбу проти книги, коли хаос воює проти логоса. Обрано зовсім новий, незаперечний аспект цієї теми – видання, заборонені на стадії верстки або тиражі яких було знищено.

Ще однією, цілком новою працею, що увійшла до книжки, є піонерське дослідження, присвячене «Спілці визволення України». На превеликий жаль, в нашу добу, коли вандалізм перемагає, робота С. Білоконя має не лише науково академічний, а й життєво актуальний характер.