У субмарин, як і у людей, своя доля. Одні помпезні й перспективні, йшли геть, уносячи у морську безодню людські життя разом зі своєю, почасти дуже короткою історією. Інші тихо тягнули свою лямку, без яскравих сполохів, не докучаючи ні людям, ні морям. Треті десятиліттями несли вахту в морях та океанах, нагадуючи людську долю, де не все помазано медом, де ратна праця шляхетна, де Честь вище ніж амбіції. Такі субмарини виховували морських легинів, передаючи їм свій запас міцності. Але бувало, й самі страждали від істот слабких духом, що вміють лише «бовтатися» на мілині.