Протягом всього періоду свого існування, починаючи з епохи античності й до сьогодення, статус філософії як універсальної методологічної платформи дослідження людського буття періодично змінювався, але лишався прерогативним. Історично ситуація змінюється у зв′язку з розвитком «технологізованого» знання, орієнтованого на методи позитивних, природничих наук. Науково-технологічний розвиток суспільства вимагав відповідного інструментарію. Ці тенденції поступово призводять до загострення питання щодо наукового статусу філософії, можливостей її гносеологічного потенціалу. Причому наполегливо ігноруються ті онтологічні проблеми й кризи, з якими все частіше зіштовхується сучасне суспільство та людина в ньому.