У монографії досліджуються психоаналітичні коди епічної творчості Степана Процюка та тенденції розвитку психоаналітичного дискурсу в українській літературі. На матеріалі біографічних романів, романів із психоаналітичною детермінантою, а також оповідань та повістей Степана Процюка визначено особливості текстуалізації неврозів, способи художнього представлення різного роду травм, категорій памʼяті, ідентичності, моделювання оніричного та архетипного дискурсів. Зʼясовано теоретико-методологічну взаємодію між літературознавством і психоаналізом, етапи формування літературного психоаналітичного дискурсу в Україні. Для літературознавців, студентів гуманітарних напрямків, учителів шкіл, усіх, хто цікавиться літературознавством і психоаналізом.