Книга є однією з перших спроб долучення української історіографії до перспективного напряму світової гуманітаристики – історії емоцій. У ній на широкій джерельній базі вперше комплексно досліджено найважливіший аспект візії емоційного світу печерської спільноти в контексті східнохристиянської та східноєвропейської традицій; детально розкрито сприйняття сліз і печалі християнським соціумом українського Середньовіччя. Набули подальшого розвитку наукові знання про Києво-Печерський патерик як цінне джерело до реконструкції ідеальної сфери емоцій руської доби, параметри зв’язку першої пам’ятки руської патерикографії з перекладними текстами, уявлення про значимість сліз для середньовічного соціуму.