Монографія аналізує творчий доробок відомого українського скульптора Володимира Миколайовича Протаса (11.10.1954–21.06.2020), етапи діяльності якого осмислюються в контексті специфіки трансформацій арт-епістеми української культури зламу ХХ–ХХІ століть. Розгляд становлення самоідентифікаційних формотворчих якостей пластичного виразу скульптора спирається на рекогносцирування історико-філософського взаємозв’язку світоглядної моделі античних часів і транс-культурних патернів модерного, постмодерного досвіду з національними традиціями духотворення. Пильна увага приділяється критиці культуріндустріальних проявів ринкової ідеології глобалізованого капіталу, який визначає сучасний арт-mainstream, сприяючи ситуації домінування дизайну у статусі транс-дисциплінарної системної стратегії. Дослідження розраховано на широку аудиторію фахівців та усіх, хто цікавиться не лише українською скульптурою, але й загальними проблемами сучасної культури і мистецтва.