Так починається захоплива історія успішного актора Метью Перрі. Він розповідає про себе: від дитячих прагнень — до слави, залежності й одужання від неї після одного страшного інциденту, який міг би коштувати йому життя. Цю надзвичайну історію міг розповісти лише він — і лише він міг розповісти її так душевно, кумедно і до теплоти знайомо. Метью Перрі показує нам розбиту сім’ю, у якій він виріс (і був покинутий напризволяще), жагу визнання, яка привела його до слави, і діру в душі, яка не загоїлася навіть після здійснення найграндіозніших мрій. А ще він розлого розповідає про спокій, який віднайшов у тверезості, і ділиться враженнями від повсюдності «Друзів». Метью розповідає історії про акторів цього ситкому й інших зірок, які зустрілися йому на шляху. Перрі щиро, самосвідомо, яскраво і з коронним почуттям гумору змальовує боротьбу із залежністю, яка переслідувала його все життя, і пояснює, що підживлювало її, хоча й здавалося, що в нього було все.