У передмові автор, звертаючись до читача, зазначає: «Протягом багатьох років письменник не тільки пише, але й читає. Навіть, не так – спочатку він читає, а згодом починає писати. Читання і писання співіснують як тотожні процеси, між якими існує взаємозв’язок і суперечності. З часом, коли ти здатен відрізнити небесне письмо від приземленого, вловити музику поетичного синтаксису, збагнути простоту і складність вічних питань, саме тоді твоє читання, за умови, якщо ти письменник, уже виходить на постійне протистояння «твого» і «чужого». Закладений Борхесом принцип діалогу культур, в книзі Василя Махна розгортається з арифметичною прогресією, бо тут ви зустрінетеся з Маланюком і Свідзінським, Аґноном і Борхесом, Модіяльні та Никифором, Стравінським та Пяртом, слоном Абуль Аббасом і білими чаплями, Віднем та Пітсбурґом. У будь-яких енциклопедіях час спресовано – тут також.