У лоні кожної нації рано чи пізно народжується геній, який втілює у своїй творчості все в цій нації найкраще, найяскравіше, найхарактерніше, стає виразником її мрій і прагнень, творцем літературної мови, голосом і самим серцем народу. Українці сприймають Тараса Шевченка як національного пророка, що в обороні їхньої гідності й волі поставив досконале високохудожнє слово. У наших предків навіть в найбіднішій хаті завжди було дві книги — Біблія та «Кобзар». Неписьменні люди знали їх напам’ять. Твори Тараса Шевченка торкаються кожного серця, будять сумління, утверджують у переконанні, що свобода — це найцінніший дар, а тексти, написані українською мовою, можуть належати до вершин світової поетичної майстерності. «Кобзар» заклав історіософію України, виявив, вимріяв, виховав, показав і напророкував незнищенність українців. У ньому і праведний гнів, і прозирання майбутнього, і невмируща надія, і спокій, і міць.