Книга протестантського дослідника Е. А. Саблона Лейви присвячена проблемі передання в православній неопатристичній думці ХХ ст. У ній автор аналізує особливості розвитку й трансформації вчення про передання за працями видатних православних богословів ХХ ст. і отців так званого «неопатристичного синтезу» — прот. Георгія Флоровського і В. М. Лосського. Унікальність цієї книги полягає в тому, що в ній уперше комплексно проаналізовано неопатристичне розуміння концепту передання цими мислителями з урахуванням інтелектуального клімату, що існував у той час, а також тієї критики, яку згодом зустріли їхні версії «синтезу». Хоч цю книгу написав протестантський автор, він оцінює їхній внесок в концептуалізацію передання, спираючись на православні джерела. При цьому він відзначає не тільки слабкі боки неопатристичної концепції передання, але і її сильні сторони, які можуть бути повчальними й для представників інших християнських традицій. Ця праця буде цікавою як для дослідників російської релігійно-філософської думки XIX — XX ст. і неопатристики, так і для тих православних християн, які цікавляться питанням передання. Крім того, вона може послужити імпульсом до переосмислення власних традицій, авторитетів і джерел богослов’я читачами, котрі представляють інші християнські конфесії.