Книга присвячена одному з найбільш яскравих феноменів культурно-релігійного життя Руської Церкви домодерного періоду – соборам духовенства Київської митрополичої архиєпархії. Собори відбувалися в головних адміністративних центрах (передовсім у Вільні, Києві, Мінську й Новгородку) та територіально покривали землі сучасних Білорусі, Литви й України, а частково також Латвії, Польщі, Росії. Впродовж XV–XVIII ст. єпархіяльні собори були основою організації й канонічної структури Православної та Унійної Церков і важливим публічним форумом усієї українсько-білоруської етноконфесійної спільноти в межах Великого князівства Литовського і Корони Польської. Видання містить 45 документів латинською, польською, руською та церковнослов’янською мовами, публікація яких супроводжується перекладами на сучасну українську.