У монографії розглянуто судочинство Правобережної України після її інкорпорації до складу Російської імперії. Простежено як відбувалося поєднання річпосполитської судової традиції та судових практик Російської імперії. Спираючись на різні форми судової влади попередньої держави Росія для досягнення соціальної стабільності йшла на поступки шляхетській культурі судочинства. Заради утвердження у неспокійному соціоетнічному регіоні вона зберігала окремі станові суди, річпосполитське право і діловодну мову вже неіснуючої держави. З’ясовано, як російська верховна влада використовувала окремі елементи старої судової системи, додавала до неї власну мережу судів та на яких принципах формувала суддівський корпус. Простежено конструювання імперського правосуддя з пошуком станових судів для шляхти, містян і селян. Деталізація кадрового складу судів засвідчує мотивації участі місцевої шляхти у діяльності судових установ. Досліджені судово-процедурні практики дозволяють зрозуміти запити суспільства на справедливе судочинство у сфері майнових відносин та кримінальних злочинів. Видання адресовано науковцям та широкому колу поціновувачів історії Дев’ятнадцятого сторіччя в Україні.