Пропоноване факсимільне видання Лаврівського невменного Ірмологіона кінця XVI ст., яке супроводжується науково-критичним апаратом, репрезентує заключний етап розвитку безлінійного нотопису в Київській митрополії. Фактично це був час паралельного співіснування двох різних нотацій – давньої невменної та новітньої лінійно-мензуральної. Збірник поєднує в собі дидактичні принципи з богослужбовими, що в пізніших нотолінійних ірмологіонах стало всезагальною нормою. У півчому репертуарі Ірмологіона поряд з традиційними багатовіковими надбаннями виразно проявляються елементи нового – віртуозний калофонічний стиль окремих піснеспівів, що поширювався з Балкан, та перші спроби запису піснеспівів у багатоголосому викладі. Рукопис тривалий час знаходився у Лаврівському Свято-Онуфріївському монастирі в Галичині, можливо, й там був створений, а згодом опинився в бібліотеці Перемиської греко-католицької капітули. Сьогодні зберігається у Бібліотеці Народовій у Варшаві.