Лише за один рік – від дня весняного сонцестояння до дня весняного сонцестояння – юній Любаві належить зрости від звичайної дівчинки-знайди, котру принесла стрімка ріка, до воїтельки,означеної долею на спасіння рідної землі. Протистояння чорній чаклунській силі  та людській злобі, сумніви і страхи, зради і заборони, зневіра, втрати, відкриття й полон…

І все це – аби об’єднати людей на боротьбу із завойовниками, знайти свій рід і пізнати кохання. Події роману «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва» відбуваються у правні часи, і під попелом століть вже й не розібрати, що з того могло статися насправді, а чого ніколи б не було. Лише тоненька ниточка народних традицій та звичаїв, вплетена в сюжетну канву, веде читача до першоджерел і нагадує про щось кревне, дивовижно перегукуючись із подяками в сучасній Україні, котра протистоїть ворожій агресії.