Монографія присвячена малодослідженій проблематиці діалогу культур «Україна-Польща» – взаємовідношенню українського та польського авангарду в образотворчому мистецтві першої третини ХХ століття. Аналізується естетосфера авангардизму в її теоретичних і художньо-образних вимірах, у спільноєвропейських та національно особливих парадигмах. «Леверкюнівська душа» авангарду розкривається через категорії трансгресії, антистилю, ексцентризму в художніх мовах безпредметного мистецтва та надреалізму (від К. Малевича і В. Стшемінського до О. Богомазова і Л. Хвістека). Національні особливості українського та польського авангарду вбачаються в їх вітаїзмі та енергоінформаційній естетиці сакрального «святовідношення». У зв’язку з новим знаково-символічним дискурсом художньої мови авангарду показується значення Львівсько-Варшавської філософської школи для становлення і розуміння семіотики авангардистської образності в Україні та Польщі. Монографію видано з нагоди 75-річчя з дня народження Володимира Анатолійовича Личковаха, доктора філософських наук, професора Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслуженого працівника освіти України.