Ензимодіагностика полягає в постановці діагнозу захворювання (або синдрому) на основі визначення активності ферментів в біологічних рідинах людини. Принципи ензимодіагностики засновані на наступних позиціях: при пошкодженні клітин в крові або інших біологічних рідинах (наприклад, в сечі) збільшується концентрація внутрішньоклітинних ферментів пошкоджених клітин; кількість вивільняється ферменту досить для його виявлення; активність ферментів в біологічних рідинах, які виявляються при пошкодженні клітин, стабільна протягом досить тривалого часу І відрізняється від нормальних значень; ряд ферментів має переважну або абсолютну локалізацію в певних органах (органоспецифичность); існують відмінності у внутрішньоклітинної локалізації ряду ферментів.