Творча зустріч з відомим українським поетом, лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка, перекладачем та художником, заслуженим діячем мистецтв України Анатолієм Кичинським

«Його поезія була суцільним чаклунством, яке давало можливість розчинитися в природі, проникнути скрізь, відчути справжню сутність речей і себе самого»

(Алла Тютюнник – українська журналістка,
 письменниця, сценаристка, правозахисниця)

21 лютого, в Міжнародний день рідної мови, в ОННБ відбулася зустріч з відомим українським поетом, лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка, перекладачем та художником, заслуженим діячем мистецтв України Анатолієм Кичинським.

Постать митця є знаковою для сучасної української культури – у ньому органічно поєдналися тонкий лірик, глибокий філософ і самобутній живописець.

Через повномасштабне вторгнення А. Кичинський був змушений покинути рідну домівку на Херсонщині. Частину його полотен вдалося дивовижним чином врятувати після звільнення Херсона та перевезти до Рівного, яке наразі стало для подружжя Кичинських прихистком.

А. І. Кичинський – автор 20 поетичних збірок, лауреат літературних премій: ім. Павла Усенка (1983), Бориса Нечерди (2000), Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2006), Міжнародного фестивалю поезії «Київські Лаври» (2006), Міжнародної літературної премії «Летюче срібне перо» фестивалю поезії слов'янських країн «Слов'янські обійми» (2008, Болгарія), літературної премії «Князь роси» ім. Тараса Мельничука (2012), літературної премії ім. Данила Кононенка (2018), літературно-мистецької премії Володимира Забаштанського (2019), літературної премії ім. Миколи Куліша (2020), Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка (2020), почесної відзнаки Міжнародної літературно-мистецької академії «Народний поет України» (2024), заслужений діяч мистецтв України (2025).

Ключові збірки: «Жива і скошена трава тече в мені трава» (1999), «Пролітаючи над листопадом» (2004), «Танець вогню» (2005), «Сотворіння цвіту» (2020).

У 1975 р. поет, публіцист, державний діяч Борис Олійник на Всесоюзній нараді молодих письменників відзначив вірш автора «Жива і скошена тече в мені трава» як високий зразок справжньої поезії.

Знайомство з одеською аудиторією наш гість розпочав такими рядками:

«З рідного неба накрапує дощик.
Степ шелестить, мов лавровий вінок.
Толя Кичинський, поет і художник,
Любить вітчизну і гарних жінок.
Просяться фарба і слово на волю.
Щастя всміхається звіддалеки.
Жаль, що вітчизна Кичинського Толю
Все-таки любить не так, як жінки».

А далі Анатолій Іванович згадував про свої книжки, поліграфічні родзинки у їх оформленні. Так, у 2018 р. вийшло доповнене перевидання книжки віршів «Жива і скошена тече в мені трава» (видавництво «А-б-а-б-а-г-а-л-а-м-а-г-а»), тоді вона була блакитного кольору. Обкладинка – зі спеціального шовку, який замовлявся у Нідерландах. А вже у 2024 р. нове перевидання побачило світ у ошатному зеленому кольорі, що гармонійно поєднався із назвою книжки…

Незрівнянним було авторське прочитання віршів «Золота моя жінко», «Малесенька, малюсінька, манюнька…», «Мисливець». А яке захоплення у присутніх філологів викликав вірш із фразеологізмів!

Пошитий у дурні
стріляним горобцем
до того ж білими нитками
аж пальці знати
курям на сміх
пришиєш кобилі хвіст
і як дурень з балалайкою
не знаючи броду полізеш у воду
наче поперед батька в пекло
туди, де Макар телят не ганяв
де Сидір козам роги править
де смаленого вовка побачили
до нових віників його пам'ятатимеш…

Тетяна Ананченко – ведуча мовно-літературної вітальні, зауважила, що відтепер обов’язково братиме цей вірш як основу із вивчення фразеологізмів.

Поет є автором текстів багатьох популярних пісень. Вірші «На відстані сльози», «Пливе над світом біла наша хата», «Підковане щастя», «Сама здогадайся», «Золота моя жінко…», «Накинь на плечі плащ», «Свічка» та інші покладені на музику.

Про мову і поезію поет може говорити безкінечно – щиро, лаконічно та мудро!

Ділячись своїми творчими здобутками, які автор називає «гордощами», Анатолій Кичинський згадав як його поезію відзначив Валерій Залужний, на той час головнокомандувач ЗСУ: «це сталося у грудні 2023 року. Моя знайома волонтерка, хірургиня, активістка, киянка Юля Кашпуренко напередодні Дня Збройних сил України взяла участь у святкуванні в Києві. На зібранні був генерал Залужний. Юлія взяла із собою мою збірку віршів, підійшла до нього. Генерал відкрив її на шостій сторінці й почав читати вголос:

Оце – мій меч.
А це – мій плуг.
Ось – ворог мій.
А ось – мій друг.
А вся моя тривога – в тім,
що ніяк я не збагну,
чи це дорога на війну,
чи це з війни дорога.

В. Залужний подивився, що вірш датований 2003 роком, дуже здивувався і запитав: «Як ця людина могла у 2003 році так написати?», і поставив у книзі автограф».

Талановитий майстер інтимної, пейзажної, філософської поезії Анатолій Кичинський також відбувся як художник. Наразі він почесний член Національної спілки художників України.

Цікаво, що після перерви в малюванні тривалістю 15 років, він знову повернувся до живопису з новою силою і натхненням.

Кичинський малює не з натури, а з уяви, створюючи на полотні образи, що народжуються в його пам'яті та серці, – це прекрасні пейзажі та натюрмори. На жаль, дві його картини, які напередодні повномасштабного вторгнення, були виставлені у Херсоні, рашисти вивезли, за словами автора, «у відомому напрямку».

Творча зустріч стала не просто літературною подією, а глибокою розмовою про мову, війну, пам’ять, любов і силу мистецтва, яка зцілює і розраджує у нелегкі часи і наснажує вірою у якнайшвидшу українську Перемогу!