Поезія кольорів: до 120-річчя від дня народження Миколи Шелюто (1906 – 1984), українського художника і педагога

Наприкінці минулого століття в Одесі склалася сильна й самобутня живописна школа. Про майстрів, що входили до цієї школи, писали як про «талановитих колористів з тонким відчуттям форм». Традиції одеського пленерного живопису, пов'язані з творчими здобутками Киріака Костанді, Миколи Кузнецова, Петра Нілуса та інших, збереглися та набули розвитку у творчості Миколи Андрійовича Шелюто (22.02.1906 – 6.02.1984).

М. Шелюто 1931 року закінчив Одеський художній інститут, де навчався у чудового живописця Павла Гавриловича Волокидіна. Молодий художник відразу заявив про себе як талановитий пейзажист. З 1936 року він брав участь у художніх виставках. Перша персональна виставка відбулася вже на четвертому курсі інституту. Потім – персональні виставки у Києві, Харкові, Одесі. У 1938 році він був прийнятий до Спілки художників України. 

Професійна підготовка і вимогливість до власної творчості, щире захоплення природою Півдня України, вишуканість колористичних рішень, технологічна досконалість творів і вміння непоказний мотив перетворити на унікальний – характерні риси творчості художника М. Шелюто.

Кращі твори митця – пейзажі та натюрморти. Вони  невеликі за розмірами, написані від фрагменту, без попередньої замальовки й подальших доопрацювань.

Пейзажі Шелюто завжди добре пророблені, в них немає і натяку на поверхневе милування ефективним мазком. Тут усе вивірено натурою – і композиція, і колір; поряд із високими живописними якостями наявний і точний малюнок, що передає не лише «анатомію» зображення, але й його «характер». Серед пейзажів зустрічаються улюблені мотиви художника: задумливий зимовий ліс, просіки з талим снігом, сільські вулиці, стежки, що ваблять у прохолоду зеленого гаю... 

Міцно увійшла в творчість Шелюто Одеса з її портом, причалами, тихими берегами, сонячними вулицями та лиманами.

Художник любив писати натюрморти з квітами та фруктами, в яких  зберігається свіжість і матеріальна відчутність самої натури, її колористичне багатство («Натюрморт з полуницями», «Натюрморт з кавуном», «Виноград і персики» та ін.). 

Варто сказати і про створені їм портрети. Інтерес до цього жанру з’явився у Шелюто ще в стінах інституту. Митець, як правило, зображував людей, яких добре знав, і це давало можливість найточніше втілити характер оригіналу, передати його неповторність.

Понад 30 років Микола Андрійович присвятив педагогічній роботі. З 1937 по 1967 рік він викладав живопис та малюнок в Одеському  художньому училищі. Досі спогади його учнів розпочинаються зі щирої вдячності своєму наставнику.

Творчий шлях М.А. Шелюто продовжує привертати до себе увагу вітчизняних фахівців та прихильників мистецтва. Взимку 2006 року в Одеському художньому музеї відбулася велика персональна виставка, присвячена сторіччю майстра. 5 лютого 2010 року в Національному художньому музеї України (Київ) пройшла презентація альбому-монографії одеської дослідниці Тетяни Басанець «Микола Андрійович Шелюто. Заслужений діяч мистецтв України (1906–1984)».

Твори М.А. Шелюто зберігаються у багатьох музеях, картинних галереях та приватних колекціях Києва, Одеси, Харкова, Львова та інших міст.

Фонди ОННБ дають можливість користувачам ознайомитися з літературою про творчість відомого українського художника, нашого земляка – книгами, альбомами, довідниками та статтями з періодичних видань.