Медіакультура як безпека інформаційного простору. Частина 1. Суспільство інформаційної доби

Пропонуємо вашій увазі новий дайджест статей з наукової періодики з фонду ОННБ, присвячений актуальним аспектам розвитку медіакультури як безпеки інформаційного простору в умовах глобальної цифровізації.

У першій частині дайджесту «Суспільство інформаційної доби» представлено добірку публікацій українських дослідників, що висвітлюють:

• особливості формування медіакультури в інформаційному суспільстві;
• взаємодію традиційних і нових медіа;
• виклики та можливості цифрового середовища;
• роль медіаосвіти у підвищенні критичного мислення та інформаційної безпеки.

Дайджест буде корисний науковцям, викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться сучасними тенденціями комунікації, культурології та інформаційних технологій.

З текстами статей можна ознайомитись в читальних залах бібліотеки.

 

Частина 1. Суспільство інформаційної доби

Броннікова Л. В. Інформаційне суспільство: прогнози соціальних трансформацій і реальність / Лариса Володимирівна Броннікова // Вісн. Нац. авіац. ун-ту. Серія: Філософія. Культурологія. – 2023. – № 1 (37). – С. 25-28. – Бібліогр.: 8 назв.

Анотація. Статтю присвячено аналізу образу сучасного суспільства, який було сформовано на основі численних спроб концептуалізації інформаційного суспільства наприкінці ХХ ст. Осмислення нових феноменів і характеристик суспільного життя інформаційної доби здійснено разом із зіставленням прогнозів відомих західних учених. Зазначено, що оптимістичні прогнози щодо забезпечення у майбутньому всезагального добробуту і соціального порядку завдяки використанню технологічних інновацій співіснують у філософській літературі із передбаченнями різноманітних загроз, викликів і негативних тенденцій.

Ключові слова: інформація, інформаційне суспільство, мережеве суспільство, інформаційні технології (ІТ), технократизм, детермінізм.

 

Чайка І. Ю. Концепції інформаційного суспільства: філософсько-антропологічний аналіз / Ірина Юріївна Чайка, Руслан Дмитрович Вишневецький, Валерій Олександрович Павловський // Humanities Studies. – 2024. – Вип. 18 (95). – С. 79-87. – Бібліогр.: 19 назв.

Анотація. Статтю присвячено аналізу проблеми інформаційного суспільства в контексті філософсько-антропологічного підходу. В ній досліджується філософсько-антропологічна рефлексія феномену людини інформаційної доби крізь призму системи концепцій інформаційного суспільства. Перспективи існування людини у діджиталізованому світі є важливим дослідницьким завданням, що сприятиме відповіді на питання, яким є антропологічний суб’єкт у ХХІ столітті і чи залишається він виключно антропологічним.

За результатами дослідження можна дійти висновку, що явно концептуально недостатніми є економікоцентричні концепції. Крім того, переважна більшість концепцій інформаційного суспільства є неопросвітницькими: збільшення ролі інформації в соціально-політичному та економічному житті сприймається як позитивний фактор, що сприяє вдосконаленню відповідних суспільних підсистем, реалізації принципу справедливості, оскільки інформація є невичерпним ресурсом. Втім, дещо менше акцентується «темна сторона» інформаційного суспільства, де використання інформаційних технологій стає інструментом вчинення злочинів. Важливою ознакою інформаційного суспільства є трансформація традиційних соціальних структур у напрямі мережевих. З одного боку, ця тенденція є позитивною, оскільки сприяє зниженню рівня соціальної напруги, за рахунок того, що людина інформаційної доби фактично соціалізується у безлічі мікросоціальних мережевих спільнот. Водночас це сприяє формуванню «розщеплення особистості», своєрідній «мережевій шизофренії», коли людина втрачає цілісність уявлення про себе, оскільки повсякчас здійснює своєрідну мульти-самопрезентацію. Людина інформаційної епохи є надзвичайно складним і суперечливим феноменом, філософько-антропологічна рефлексія якого вимагає звернення до концептуального апарату теорій інформаційного суспільства. Перспективи людини у діджиталізованому світі є важливим дослідницьким завданням, що сприятиме відповіді на питання, яким є антропологічний суб’єкт у ХХІ столітті і чи залишається він виключно антропологічним.

Ключові слова: інформація, інформаційне суспільство, філософська антропологія, особистість, постіндустріалізм, економікоцентризм, мережеві спільноти.

 

Гурківська А. І. Війна в епоху постправди та постправда в епоху війни / А. І. Гурківська, Д. А. Циган // Просторовий розвиток. – 2025. – Вип. 12. – С. 207-227. – Бібліогр.: 32 назви.

Анотація. Докорінною відмінністю війни сучасної від війни минулих поколінь є її інформаційна складова та так званий «гібридний» характер – залучення до потреб перемоги розлогого діапазону засобів, від взаємодії яких залежать перспективи перемоги у війні. Одна з ключових позицій серед такого діапазону засобів належить інформаційному впливу загалом і інструменту постправди зокрема й насамперед. Постправда створює умови для забезпечення перемоги на рівні свідомості, а цільовою аудиторією може бути як суспільна свідомість своєї країни, так і країни, що має статус ворога під час війни. Специфічні особливості цільових аудиторій утворюють перший блок труднощів застосування інструментарію постправди. Другий проблемний блок пов’язаний із тим, що постправда є інструментом, який, як і кожен інструмент, не може використовувати сам себе: його використовує певний індивідуальний чи колективний суб’єкт, який може переслідувати найрізноманітнішу мету. Звичайно, на рівні ритуальних меморандумів мета завжди позиціонується як така, що спрямована на захист національних інтересів, забезпечення консолідації суспільства, дотримання демократичних норм і процедур тощо. Насправді ж мета може не збігатися із маніфестованими пріоритетами: вона може переслідувати індивідуальні чи корпоративні інтереси, які можуть дисонувати із національними інтересами чи навіть є їх антиподами. Третій проблемний кейс пов’язаний із кваліфікаційним рівнем, компетентністю суб’єктів, які вдаються до послуг інструментарію постправди. Йдеться про те, що навіть за умов щирого бажання забезпечити захист національних інтересів неефективне використання умов постправди може призвести до наслідків, діаметрально протилежних меті.

Ключові слова: когнітивні війни, гібридні війни, геополітичні реалії, постправда, інформаційне суспільство, політична культура.

 

Лисинюк М. В. Медіакультура: сутнісні особливості і функції / Марина Віталіївна Лисинюк // Питання культурології. – 2020. – Вип. 36. – С. 38-48. – Бібліогр.: 21 назва.

Анотація.  Розвиток сучасного суспільства нерозривно пов’язаний з інформаційно-комунікаційними технологіями, тому актуальним є визначення сутнісних особливостей і специфічних ознак медіакультури. У статті  розкриваються сутнісні особливості та функції медіакультури. Наукова новизна полягає в культурологічному дослідженні діалектики взаємодії та взаємовпливу медіакультури як феномену інформаційного суспільства і процесів інформатизації початку ХХІ ст. Визначено, що стрижнем всієї медійної культури є екранна та аудіовізуальна культура, які часто конкурують між собою, також медійна культура як соціокультурний феномен може трактуватися в широкому (соціальне середовище, що активно комунікує за допомогою символічного обміну) і вузькому (механізм культурної діяльності, що актуально проявляється в кожному когнітивному акті) розумінні. Виокремлено функції медіакультури: інформативна, комунікативна, нормативна, релаксаційна, креативна, інтеграційна, посередницька. Доведено взаємозв’язок медіакультури з культурою в традиційному розумінні останньої, а також зв’язок і взаємозалежність з іншими системами реальності. Вказано на особливості функціонування медіакультури в сучасному інформаційному просторі, її поліфункціональність, вплив на всі сфери життєдіяльності, зокрема схарактеризовано негативні впливи досліджуваного феномену та їх наслідки. Зазначено, що основним механізмом формування та відтворення медіакультури є медіаосвіта, яка повинна сприяти виявленню і реалізації творчого потенціалу особистості, виробленню аналітичного ставлення до явищ і фактів дійсності. Йдеться про формування «людини медіакультури», про актуалізацію антропологічної концепції медіакультури, що забезпечить спадкоємність традицій існування в культурі на рівні особистості.

Ключові слова: медіакультура, інформаційне суспільство, медіаосвіта, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

 

Ісайкіна О. Інформаційна культура в контексті розвитку сучасного медіапростору та мережевих комунікацій / Олена Ісайкіна // Соціум. Документ. Комунікація. Серія: «Історичні науки». – 2021. – Вип. 12. – С. 171-190 : іл. – Бібліогр.: 14 назв.

Анотація. Публікацію присвячено дослідженню інформаційної культури в контексті розвитку сучасного медіапростору та мережевих комунікацій. В умовах інтенсивних інформаційних обмінів медіапростір перетворився на важливу складову функціонування та розвитку сучасного суспільства, оскільки він через всю сукупність каналів формування, передачі та зберігання інформації трансформує людську свідомість. Сучасне комунікаційне суспільство характеризується постійним примноженням, прискоренням, ущільненням і глобалізацією комунікацій, кількість яких невпинно зростає, змінюється. Все більше людей залучається до комунікаційного процесу, взаємозв’язки між окремими комунікаціями стають все ширшими. Розвиток соціальних мереж активно модифікує комунікацію, окреслюючи нові форми контакту виробників контенту зі споживачами, суб’єктами мережевої комунікації дедалі більше стають самі користувачі. У статті проаналізовано статистичні показники кількості інтернет-користувачів та користувачів соціальних мереж у світі та Україні. Доведено, що за останні роки ( у тому числі й через обмеження спричинені пандемією COVID19) стрімкий розвиток соціальних мереж, як засобу інформаційного обміну, набув таких масштабів, що його можна вважати новим етапом у формуванні внутрішньосуспільної системи мережевих комунікацій. Саме тому виникає потреба значного підвищення загальної культури як окремої особистості, так і соціальних груп у цілому, а головне, її інформаційної складової – інформаційної культури. Зроблено висновки, що культура інформаційного суспільства володіє низкою особливостей – мережевим принципом функціонування і поширення, віртуальним характером, короткочасною, спонтанною формою подання інформації. У межах цієї культури об’єктивно змінюється значення і роль особистості, тому не слід забувати про можливість негативного впливу нових інформаційних тенденцій на вже існуючі культурні та моральні цінності, а також на людство в цілому. Розширюючи можливості доступу до інформації, необхідно враховувати, що сама по собі інформація не має корисності як такої, корисності вона набуває тільки при її логічному осмисленні та перетворенні у плідне знання.

Ключові слова: медіапростір, мережеві комунікації, інформаційна культура, інформаційне суспільство, соціальні мережі, фейки, інформація.

 

Гриценко О. Соціокультурні та інформаційно-комунікативні трансформації суспільства нового типу (проблеми збереження національної ідентичності та національного медіапростору) / Олена Гриценко // Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Журналістика. – 2022. – Вип. 51. – С. 172-179. – Бібліогр.: 4 назви.

Анотація. Проблеми співвідношення космополітичних і національних ідентичностей надто складні, щоб можна було дати їм однозначну оцінку, не кажучи вже про альтернативні цінності (пов’язані з духовними традиціями інших культур). Однак очевидно, що без збереження як національної ідентичності, так і національного медіапростору проблематичною стає цілісність і незалежність національних держав. З іншого боку, без урахування наслідків інформаційних війн та агресивних космополітичних тенденцій глобальної медіакультури виникає загроза втрати національного інформаційного простору і витіснення його на периферію соціально-політичного та економічного життя сучасного світу.

Ключові слова: національний інформаційний простір, національна ідентичність, мас-медіа, медіакультура, глобалізація, соціокультурні трансформації, трансформація суспільства, інформаційне суспільство.

 

Качинський А. Б. Структурно-функціональна модель системи забезпечення інформаційної й інформаційно-психологічної безпеки / А. Б. Качинський // Доп. Нац. акад. наук України. – 2023. – № 1. – С. 16-23 : іл. – Бібліогр.: 13 назв.

Анотація. Розглядається структурно-функціональна модель системи забезпечення інформаційної та інформаційно-психологічної безпеки, заснованої на багатоешелонній ієрархічній моделі структури складної системи, запропонованої М. Месаровичем як сукупності відносно незалежних, взаємодіючих між собою підсистем. При цьому деякі (або всі) підсистеми мають право ухвалення рішень, а їх ієрархічне розташування (багатоешелонна структура) визначається тим, що деякі з підсистем знаходяться під впливом або керуються вищими.

Ключові слова: інформаційно-психологічна безпека, інформаційна безпека держави, ієрархічні системи, структурні моделі, інформаційна зброя, дезінформація.

 

Krylova-Grek Y. Information and Psychological Security of the Media Space. Ukrainian Experience of Implementation of Psycholinguistic Component into Media Education = Інформаційна та психологічна безпека медіапростору. Український досвід впровадження психолінгвістичного компонента в медіаосвіту / Yuliya Krylova-Grek, Olga Korniyaka // PSYCHOLINGUISTICS. – 2023. – Vol. 34, Iss. 1. – С. 111-128. – Бібліогр.: 29 назв. – Англ.

Анотація. У статті висвітлюється український досвід впровадження психолінгвістичного компонента в медійно-інформаційну освіту, яку ми розглядаємо як одну з найважливіших складових системи контролю за інформаційною безпекою в медіапросторі.

Психолінгвістичний компонент спрямований на надання особистості спеціальних знань і навичок для виявлення мовних та мовленнєвих засобів, які використовуються для посилення впливу на аудиторію (медійна й інформаційна грамотність); виявлення маніпулятивних повідомлень і запобігання доступу до персональних даних (кіберграмотність).

Психолінгвістичний компонент медіаосвіти має на меті оволодіння особистістю навичками аналітичного мислення за допомогою операцій аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння. Він також передбачає набуття навичок встановлення методів і прийомів, що використовуються журналістами для впливу на читача. Ці навички дозволяють аналізувати тексти і розуміти наміри та мету їх авторів, а також виявляти використані ними засоби і способи впливу на читача.

У дослідженні психологічна готовність медіафахівця до протидії маніпулятивним медіавпливам розглядається в межах дієвого підходу та у взаємозв’язку з такими особистісними характеристиками, як мотиваційна, когнітивна, інформаційно-технічна, емоційно-вольова та морально-етична компетентності. Володіння всіма цими компетентностями є необхідною умовою формування стійкої психологічної готовності медіафахівця до протистояння маніпулятивним впливам.

Ключові слова: психолінгвістика, засоби масової інформації (ЗМІ), медіапростір, аналіз текстів, медіаграмотність, інформаційна грамотність, кіберграмотність, інформаційна безпека, психологічна безпека.

 

Шинкар Т. Маніпулятивні технології в аспекті інформаційної безпеки / Тетяна Шинкар, Тетяна Левченко, Василь Дудар // Соціум. Документ. Комунікація. – 2023. – Вип. 19: Сер.: Соціальні комунікації. – С. 270-286. – Бібліогр.: 6 назв.

Анотація. У статті розглянуто, як маніпулятивні елементи можуть впливати на сприйняття та поведінку людей у сфері комунікаційних технологій, зокрема через засоби масової інформації (ЗМІ), де маніпулятивні елементи можуть бути присутні в змісті новин, рекламі та інших програмах; через соціальні мережі (фейкові новини, спекуляції, маніпуляція з контентом або використання психологічних технік, щоб залучити увагу або змінити думку користувачів); через рекламу, зокрема через використання емоційного маніпулювання, прихованих повідомлень або маніпулятивних технік, щоб викликати у споживача бажання придбати товар або сприяти отриманню недостатньої інформації про реальні наслідки покупки; через політику (маніпуляція інформацією, розповсюдження фейкових новин або використання психологічних технік для впливу на голосування або громадську думку), через онлайн-торгівлю. Визначено, що існують різні техніки, які можуть бути застосовані для психологічного маніпулювання: емоційне маніпулювання, маніпуляція інформацією, соціальна норма і вплив оточення, маніпуляція відчуттям необхідності або дефіциту, маніпуляція авторитетом або статусом. З’ясовано, що важливим завданням сучасного суспільства є боротьба з маніпулятивними технологіями, що актуально в епоху швидкого розвитку технологій та соціальних мереж, де поширюються фейкові новини, дезінформація та інші форми маніпуляцій з метою впливу на громадську думку. Маніпуляції є елементом соціально-політичного управління та боротьби за владу в соціумі. Зроблено висновки, що важливо розвивати медійну грамотність та критичне мислення, щоб розпізнавати маніпулятивні техніки та захищати себе від них. Боротьба з маніпулятивними технологіями вимагає комплексного підходу та залучення різних сфер суспільства. Визначено шляхи боротьби з маніпулятивними технологіями: медійна грамотність та освіта, розвиток правового регулювання, залучення соціальних медіа та підтримка незалежних ЗМІ, громадянська освіта та активна участь у житті суспільства, міжнародне співробітництво та розробка технологічних рішень.

Ключові слова: маніпуляції, комунікаційні технології, громадська думка, медіаосвіта, медіаграмотність, інформаційна безпека, управління інформацією.

 

Литовченко І. В. Соціально-філософський аналіз інтернету як соціального інституту в умовах розвитку інформаційного суспільства / Ірина Василівна Литовченко // Вісн. Нац. авіац. ун-ту. Серія: Філософія. Культурологія. – 2023. – № 1 (37). – С. 52-56. – Бібліогр.: 7 назв.

Анотація. У статті здійснюється соціально-філософський аналіз особливостей становлення, розвитку та функціонування Інтернету як відносно нового соціального інституту, завдяки якому в інформаційному суспільстві реалізуються, задовольняються різноманітні потреби індивідів, соціальних груп, соціальних організацій, спільнот та ін. Особлива увага приділяється аналізу нових можливостей Інтернету, використання ресурсів якого стало невід’ємною частиною різних сфер життєдіяльності людей у суспільстві: соціальної, економічної, культурної, політичної, освітньої, медичної та ін. Автором
показано основні ознаки, особливості та функції Інтернету як соціального інституту. Зазначено, що важливими ознаками інституту Інтернету є наявність відповідних норм, правил, зразків і моделей поведінки та комунікації, а також організаційних та управлінських елементів, що забезпечують їх дотримання та виконання.

Ключові слова: соціальні інститути, інституалізація, інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), інтернет-мережі, інформація, комунікація.

 

Дзьобань О. П. Інформаційна революція: соціоантропологічні та світоглядні трансформації / О. П. Дзьобань, С. Б. Жданенко // Інформація і право. – 2021. – № 4 (39). – С. 22-34. – Бібліогр.: 34 назви.

Анотація. Показано, що в сучасній дійсності критично важливою є не тільки поява нового інформаційно-комунікаційного поля, що радикально перетворює звичну інфраструктуру соціального життя, але й вибухове зростання швидкості змін, викликаних бурхливим розвитком цифрових технологій. Звертається увага на якісний скачок швидкості розвитку, під яким розуміється перехід у реальність, де докорінні зміни технологічної інфраструктури та обумовлені ними зміни у житті соціуму стали відбуватися багаторазово протягом одного людського життя, в режимі реального часу. Обґрунтовується, що внаслідок інформаційної революції виникла невизначеність нового порядку, яка вимагає від людини нового способу мислення. Проаналізовано проблему мінімально коректного прогнозування в основних сферах буття соціального.

Ключові слова: інформаційні революції, інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), інфраструктурний розвиток, цифрова доба.

 

Стаднік О. Проблема медіаграмотності при споживанні інформації в умовах війни: соціологічний аспект / Оксана Стаднік, Олена Ванюшина, Наталя Полова // Epistemological Studies in Philosophy, Social and Political Sciences. – 2022. – Vol. 5, Iss. 1. – С. 73-79. – Бібліогр.: 8 назв.

Анотація. Метою статті є теоретичний аналіз проблематики медіаграмотності суспільства при споживанні інформації в умовах війни. У ході дослідження використано такі методи: логіко-історичний, структурно-функціональний аналіз – для виявлення етапів еволюційного розвитку наукових підходів до трактування концепту «медіаграмотність» в соціологічній науці та сучасного його інтерпретування; аналіз та синтез – для уточнення поняття «медіаосвіта»; узагальнення – для визначення тенденцій та завдань медіаграмотності у сучасного суспільства. У статті проаналізовано появу та розвиток основних інформаційних революцій в світі та їх причини. Охарактеризовано поняття «медіаграмотність» та «медіаосвіта», їх стан та значення у сучасному світі. Теоретичне значення результатів: можуть бути впровадженні при розробці навчальних курсів з медіаграмотності.

Ключові слова: медіаграмотність, медіаосвіта, медіаспоживання, інформація, війни, інформаційні війни, соціологічний аналіз.

 

Пушкар О. А. Поняття інформаційного суспільства та інформаційного простору як об'єктів державної інформаційної політики / О. А. Пушкар // Інвестиції: практика та досвід. – 2025. – № 2. – С. 199-202. – Бібліогр.: 3 назви.

Анотація. Інформаційне суспільство як етап розвитку цивілізації часто прирівнюють до постіндустріального суспільства, тобто суспільства, де сфера інформація є продуктом масового виробництва, поширення та споживання. Перехід до інформаційного суспільства знаменує інформаційна революція, пов'язана з розвитком та повсюдним поширенням нових інформаційно-комунікаційних технологій, насамперед, мережі Інтернет. Нині високі показники розвитку інформаційно-комунікаційних технологій показують такі країни, як Ісландія, Південна Корея, Швейцарія, Данія, Велика Британія, Гонконг, Нідерланди, Норвегія, Люксембург, Японія. Встановлено, що інтенсивний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій сприяє становленню інформаційного суспільства, впливає на систему суспільних  відносин, і далі – на поведінкові настанови людей, за допомогою технічних засобів, що отримали доступ до практично необмежених інформаційних ресурсів та відносну свободу швидкої та адресної комунікації. Таким чином, індивід залежить від інформаційного простору, який стає ще одним середовищем його проживання, та від джерел інформації. Досі найбільш адекватними джерелами масової інформації, здатної вплинути на поведінку та світогляд людини, є ЗМІ. Доведено, що інформаційне суспільство має стати новим етапом розвитку цивілізації: речовинно-матеріальна, енергетична індустріальна система має перейти до якісно нової, інформаційної. Метою інформатизації як процесу є синтез високоорганізованого інформаційного середовища — інформаційного простору. Встановлено, що на концепції інформаційного суспільства спираються різні сфери суспільства. Серед підходів існує і такий, що спирається на географічний критерій. Головний акцент робиться на інформаційні мережі, які пов'язують різні місця, а потім можуть суттєво вплинути на організацію часу та простору. Стало звичним виділяти центральне місце тим інформаційним мережам, які можуть зв'язати між собою різні точки всередині та поза офісом, містом, регіоном, континентом і навіть усім світом. Отже, в інформаційному суспільстві відбуваються зміни у сфері виробництва, в економічних відносинах, характері роботи, але також і в невиробничій сфері. Інформаційна культура створює новий тип освіти, орієнтований на безперервні саморозвиток та самоосвіту людини. У такому суспільстві зростає роль духовних потреб, причому їх задоволення набуває самоцінного характеру, а наука з форми суспільної свідомості стає продуктивною силою.

Ключові слова: інформаційне суспільство, інформаційний простір, державна інформаційна політика, засоби масової інформації (ЗМІ), конструювання реальності, сучасне суспільство

 

Сидоренко Т. Консолідація інформації як основа розвитку інформаційного суспільства XXI століття / Тетяна Сидоренко // Соціум. Документ. Комунікація. Серія: «Історичні науки». – 2021. – Вип. 12. – С. 270-293. – Бібліогр.: 17 назв.

Анотація. Проаналізовано домінантну роль консолідованої інформації як основи розвитку інформаційного суспільства ХХI ст. Визначено, що сучасне інформаційне суспільство потребує достовірної інформації у зв'язку з використанням не просто інформаційних потоків для констатації фактів, а застосування даних із метою забезпечити якісну інформаційно-аналітичну діяльність будь-якої установи; створювати та реалізовувати затребувані споживачами інформаційні продукти та послуги; здійснювати комплексний аналіз інтелектуального капіталу установи з метою оптимізації її діяльності. Зазначено, що консолідована інформація - маловивчена й містить ряд дискусійних питань. Встановлено, що зі сферою консолідованої інформації тісно пов'язані інформатика та фундаментальна наука, що розробляє методології створення інформаційного забезпечення процесів управління будь-якими об'єктами на базі комп'ютерних інформаційних систем. Описано поняття «інформація» та «консолідація». Інформація – це відомості та дані, що можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Консолідація означає оброблення інформаційного матеріалу, розташування даних у хронологічному порядку або за іншими формальними ознаками. Результатом консолідації може стати видання збірників з окремих галузей, прийняття відповідних рішень на рівні всіх гілок влади чи конкретної організації. Зазначено, що «консолідована інформація» має англомовний відповідник Competitive Intelligence. Консолідована інформація це знання, певним чином дібране, проаналізоване, оцінене, можливо, реструктуризоване й переформатоване для послуговування під час вирішення повсякденних питань, прийняття рішень, задоволення інформаційних потреб клієнтів або соціальних груп. Консолідація даних це клас програмних продуктів, призначених для підготовки звітності в групах компаній для внутрішніх (керівництво, бухгалтерія) і зовнішніх споживачів (зокрема державних органів). Жодна інституція не може ефективно функціонувати в умовах гострої конкурентної боротьби, не маючи у своєму розпорядженні новітньої, повноцінної, достовірної, релевантної інформації, яка є основою створення інформаційних продуктів консолідованої інформації в сучасному суспільстві. Установлено, що в працях зарубіжних науковців консолідовану інформацію називають конкурентною розвідкою, діловою розвідкою, бізнес-розвідкою. Під цими поняттями розуміють процес пошуку й перетворення даних на інформацію й знання, зокрема про бізнес, для вирішення проблем шляхом ухвалення неформальних рішень; відстеження даних, які у відкритому доступі, про конкурентів і формування на підставі консолідації інформації конкурентоспроможної моделі розвитку організації. Використання новітніх технологій передбачає аналіз шляхів захисту консолідованої інформації - методів інформаційної безпеки. Доведено, що порушення цілісності, конфіденційності й доступ до конкурентозначимої інформації може негативно відбитися на споживачах інформаційного продукту.

Ключові слова: консолідована інформація, інформаційне суспільство, інформаційна аналітика, інформатика, інформаційно-аналітична діяльність, конкурентна розвідка, засоби інформаційної безпеки.

 

Дібікова Ю. С. Медіаграмотність як компонента інформаційної безпеки в умовах гібридної війни: український контекст / Юлія Сергіївна Дібікова // Сучасне суспільство. – 2023. – Вип. 2 (27). – С. 67-77. – Бібліогр.: 9 назв.

Анотація. У статті висвітлюються питання інформаційної агресії та інтервенції з боку РФ по відношенню до України. Наголошується, що в умовах гібридної війни різноманітні інформаційно-комунікативні технології є ефективним інструментом досягнення політичних та військових цілей. Акцентовано увагу на тому, що наявність складних інформаційних загроз вимагає розробки та застосування комплексних рішень у сфері інформаційної політики для забезпечення стійкості та реалізації завдань національної безпеки в умовах сучасних геополітичних викликів. Визначається, що одним із засобів протидії інформаційним загрозам є підвищення загального рівня медіаграмотності населення. Медіаграмотність розглядається як складний комплекс знань, умінь, компетенцій і навичок виконання різних видів інформаційно-комунікативної діяльності. Окреслені основні принципи медіаграмотності. Проаналізовані дані щодо стану та тенденцій розвитку медійної грамотності та медійної компетенції українського суспільства. Робиться висновок, що підвищення рівня медіаграмотності й медіаосвіченості є необхідною компонентою загальної стратегії інформаційної та національної безпеки.

Ключові слова: медіаграмотність, інформаційні загрози, гібридні війни, російська збройна агресія, інформаційна безпека України, критичне мислення, цифрова грамотність в Україні, інформаційна гігієна.

 

Арутюнян В. Е. Аналіз впливу соціальних медіа на політику та прийняття рішень у державному управлінні / В. Е. Арутюнян // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 7. – С. 224-230. – Бібліогр.: 11 назв.

Анотація. Статтю присвячено аналізу впливу соціальних медіа на політику та процеси прийняття рішень у сфері державного управління. У дослідженні розглядаються як позитивні, так і негативні аспекти використання соціальних мереж, включаючи їх вплив на формування громадської думки, політичну активність громадян, забезпечення прозорості дій уряду та зворотного зв'язку між державою та суспільством. Окрему увагу приділено викликам та ризикам, пов'язаним із використанням соціальних медіа, зокрема проблемам дезінформації, цифрової безпеки та втрати приватності. Аналіз базується на останніх дослідженнях та практиках, що дозволяє визначити ефективні стратегії інтеграції соціальних медіа в систему державного управління для підвищення її відкритості, демократичності та відповідальності. Результати дослідження мають стати основою для формування рекомендацій щодо оптимізації використання соціальних медіа у державному управлінні, спрямованих на забезпечення збалансованого підходу до вирішення сучасних викликів цифрової епохи. У статті також порушуються питання етичних дилем, що виникають внаслідок використання соціальних медіа в управлінській та політичній діяльності, зокрема йдеться про вплив на основоположні права людини, такі як приватність і свобода слова. Розглядається важливість розвитку стратегій, які б сприяли протидії негативним явищам, таким як поширення фейкових новин, хейт-спіч та інші види онлайн-маніпуляцій. Стаття наголошує на необхідності розробки комплексного підходу до використання соціальних медіа, який враховував би як потенціал цих платформ для зміцнення демократичних процесів та залучення громадян, так і ризики, пов'язані з їх діяльністю. Висвітлюються рекомендації для урядів та політичних діячів щодо розробки ефективних комунікаційних стратегій у соціальних медіа, які б забезпечували високу якість інформаційного обміну, залучення громадян та водночас захист основних прав і свобод. Особлива увага приділяється важливості медіаграмотності як засобу боротьби з дезінформацією та підвищення критичного сприйняття інформації населенням.

Ключові слова: соціальні медіа, державне управління, громадська думка, політична активність, уряди, політика прозорості, дезінформація, цифрова безпека, приватність, ефективність управління, демократія.

 

Владимиров В. М. 40 базових ідей створюваної теорії масової інформації / Володимир Михайлович Владимиров // Наук. зап. Ін-ту журналістики. – 2024. – Т. 1 (84). – С. 11-17. – Бібліогр.: 10 назв.

Анотація. Одним із наукових парадоксів кінця ХХ та початку ХХІ століть є відсутність теорії масової інформації. Це має місце у розпал епохи масової інформації. Теорія інформації ніяк не заміщає цієї відсутності. Ця теорія знаходиться в межах точних наук. Теорія масової комунікації теж не переймається дослідженнями природи масової інформації.

Проведений автором аналіз наукової літератури показав практично повну відсутність публікацій на цю тему і в Україні, і в Європі, і в США. Подекуди траплялися епізодичні звернення вчених до питання про те, чим є масова інформація. Однак вони ніяк не становили системних та поглиблених досліджень.

Автор у кількох наукових публікаціях ставив питання про необхідність створення такої теорії,  однак реакція наукової спільноти була скоріше пасивна,  тому автор вирішив сам створити основи такої теорії.

Нижче подано 40 базових ідей, на яких могло би, на думку автора, бути створено нову наукову теорію.

Ключові слова:  інформація, медіаінформація, ідеї, наукові теорії, масові комунікації.

 

Вакуленко А. Є. Політичне маніпулювання в умовах інформаційного суспільства: український контекст / Артем Євгенійович Вакуленко // Сучасне суспільство. – 2023. – Вип. 2 (27). – С. 26-41. – Бібліогр.: 12 назв.

Анотація. У статті визначаються та аналізуються особливості політичного маніпулювання в умовах розвитку інформаційного простору українського суспільства. На базі аналізу даних соціологічних досліджень, проведених у 2021-2023 роках відомими незалежними громадськими центрами, доводиться, що з розвитком інформаційних потоків (провідної характеристики нового типу суспільства) особливого значення набувають соціальні мережі і месенджери як інструмент політичного маніпулювання. Соціальні мережі стають частиною будь-якого політичного процесу. Вони створюють віртуальне середовище, яке змінює існуючу політичну реальність.

Ключові слова: політичне маніпулювання, інформаційне суспільство в Україні, соціальні мережі, інформаційно-комунікативні технології, громадська думка в Україні, медіаграмотність.

 

Кожина А. В. Особливості впливу соціальних мереж на прозорість і підзвітність органів публічної влади в умовах дії воєнного стану в Україні / А. В. Кожина // Інвестиції: практика та досвід. – 2025. – № 6. – С. 168-177 : табл. – Бібліогр.: 18 назв.

Анотація. У статті досліджуються особливості впливу соціальних мереж на забезпечення прозорості та підзвітності органів публічної влади в Україні в умовах воєнного стану. Визначено, що соціальні мережі виконують ключову роль у формуванні суспільної думки, посиленні громадського контролю та оперативному інформуванні громадян. Аналіз показує, що цифрові комунікаційні платформи сприяють підвищенню відкритості державних інституцій, знижуючи рівень недовіри до влади завдяки можливості безпосереднього зворотного зв'язку. Наголошується, що ефективність соціальних мереж як інструменту забезпечення підзвітності залежить від рівня інформаційної культури суспільства та готовності органів влади до цифрової трансформації. Аналізуються ризики, пов'язані з використанням соціальних мереж, зокрема проблема дезінформації, маніпуляцій та загроза кібератак, які можуть ускладнювати забезпечення належного рівня підзвітності. Підкреслюється, що в умовах воєнного стану зростає потреба в ефективному управлінні цифровими комунікаціями, що включає верифікацію інформації, впровадження механізмів фактчекінгу та посилення цифрової грамотності посадовців. Розглянуто також ризик поширення панічних настроїв через неконтрольований інформаційний потік, що може негативно впливати на стабільність публічного управління. Окремо розглядається роль громадянського суспільства у підвищенні прозорості влади через соціальні мережі. Визначається, що активне залучення громадян до моніторингу та поширення достовірної інформації сприяє демократизації управлінських процесів та запобігає зловживанням. Акцентовано увагу на значенні незалежних ініціатив, які аналізують публічні комунікації влади та викривають маніпулятивні наративи. Результати дослідження вказують на необхідність розробки комплексної стратегії державної комунікації в соціальних мережах, яка забезпечуватиме баланс між відкритістю та безпекою інформації. Запропоновано низку рекомендацій щодо підвищення ефективності цифрової взаємодії між органами влади та суспільством, зокрема створення спеціалізованих платформ для зворотного зв'язку, підвищення відповідальності за поширення неправдивих відомостей і формування культури інформаційної безпеки серед громадян.

Ключові слова: органи публічної влади, прозорість влади, підзвітність влади, вплив соціальних мереж, цифрові комунікації, соцмережеві комунікації, взаємодія влади та громадськості, громадський контроль в Україні, воєнний стан.

 

Курінний Є. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної гігієни під час воєнного стану в Україні / Євген Володимирович Курінний // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. – 2023. – № 1 (122). – С. 38-43. – Бібліогр.: 5 назв.

Анотація. Статтю присвячено актуальній проблемі – особливостям адміністративно-правового забезпечення інформаційної гігієни в умовах теперішньої України. Розглянуто питання сутності та мети цього поняття. Наведено варіанти правил інформаційної безпеки, розроблені представниками українського громадянського суспільства. Розкрито зміст повного циклу адміністративно-правового забезпечення інформаційної гігієни під час війни. Запропоновано алгоритм організаційно-правових дій, спрямованих на покліпшення стану адміністративно-правової регламентації відповідних інформаційних правил та запровадження адміністративної відповідальності за їх порушення в умовах воєнного стану суб’єктами розповсюдження інформації.

Ключові слова: інформаційна безпека України, інформаційні операції, адміністративно-правове регулювання, адміністративна відповідальність, медіапростір, воєнний стан.

Матеріал підготовлений
Ольгою Кудрявцевою
відділ аналітико-синтетичної обробки інформації