«Я син народу, що вгору йде»: 116-та зустріч «Дивослова», присвячена Івану Франку

«Мова росте елементарно, разом з душею народу»
(Іван Франко)

Кожна зустріч слухачів мовно-літературної вітальні «Дивослово» – це радість спілкування людей, яким небайдужа доля рідної культури й української мови, зокрема. Тому зала філіалу бібліотеки завжди повна, «дивословці» раді одне одному і щосереди, традиційно, обмінюються тут новинами, дізнаються щось нове і корисне в царині нашого духовного життя і відзначають знаменні події.

Тому традиційним був дайджест В’ячеслава Воронкова про події цього і минулого тижня. Тому наш слухач, розповівши про цікавинки поточного тижня, детально повідомив слухачів про гостя тижня минулого – режисера-документаліста з Литви Вадима Манського – автора знакових документальних фільмів про відомих персон світу, від політичних діячів росії аж до лідерів КНДР, за що був визнаний «іноагентом» і змушений був оселитися в Литві. Його фільми відзначені численними міжнародними престижними преміями.

Його зацікавленість «Дивословом» була для нас приємною несподіванкою і радісною зустріччю. І те, що ми будемо одним з епізодів його наступного фільму, який він планує завершити 2026 року, теж, не приховаємо, дуже приємна для нас новина.

Традиційно перед заняттям обов’язково згадується і народний календар українців, а саме: 27 серпня – Всесвітній день прощення. Це свято покликане нагадати людям про силу прощення – як способу звільнитися від образ, внутрішнього болю та негативу, а також про важливість відновлення гармонії у стосунках. Цього дня віряни також відзначають день пам’яті святого преподобного Пімена.

Цього дня також народилися відомі діячі українського мистецтва: Богдан Ступка, український актор театру і кіно (1941 рік); а в 1983 році – Джамала (Сусанна Джамаладінова), українська співачка й акторка кримськотатарського та вірменського походження, народна артистка України, переможниця Євробачення-2016.

Основна ж тема 116 заняття у мовно-літературній вітальні «Дивослово» була присвячена видатному українському діячеві нашої культури і літератури Іванові Франку, бо саме цього дня, 27 серпня 1856 року, у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської області) у родині селянина-коваля народився знаменитий поет, письменник, філософ, політик і громадський діяч Іван Якович Франко.

Франко був поліглотом, знав 14 мов і перекладав твори від античності до початку ХХ століття, зокрема 75 текстів античної літератури. Його переклади супроводжувалися історичними коментарями, що сприяли популяризації світової культури в Україні.

Франко залишив величезну творчу різножанрову спадщину – понад 8 тисяч творів, зокрема поезію, прозу, драми, переклади, наукові праці українською, польською, німецькою та іншими мовами. Його найвідоміші твори – поетичні збірки “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”, поема “Мойсей”, повість “Захар Беркут” і драма “Украдене щастя” – увійшли до шкільної програми.

Він також створив близько 50 дитячих казок, 20 з яких увійшли до збірки “Коли ще звірі говорили”, написаних для своїх дітей. Франко використовував народну творчість, додаючи гумор і мудрість у свої твори. Його драма “Украдене щастя” (1891–1893) отримала другу премію на конкурсі Львівського крайового виділу і стала класикою української літератури. У 1898 році він очолив філологічну секцію Наукового товариства імені Шевченка, а також був співредактором “Літературно-наукового вісника”. Був номінований на Нобелівську премію, але не отримав її, бо помер (а цю премію дають лише прижиттєво).

Його твори, зокрема проза і драматургія, не стали просто історією нашого культурного життя, вони і сьогодні приваблюють режисерів театру та кіно. Про це свідчить, зокрема, і сучасне життя його п’єс у різних театрах України і навіть за кордоном, екранізації його повісті «Захар Беркут» 1971 року і нещодавній вихід на екрани (2019 р.) однойменного фільму спільного виробництва України і Голлівуду США режисерів Ахтема Сейтаблаєва і Джона Вінна.

Викладачка Тетяна Ананченко, нагадавши слухачам про його багатогранну творчу й громадську діяльність, розповіла багато цікавого і про особисте життя поета і «відлуння» цих особистісних моментів у його поезії, зокрема, йшлося про знамениту поетичну збірку «Зів’яле листя». «Родзинкою» заняття стало читання поезій з цієї збірки українською і польською мовою, бо серед наших слухачів є етнічна полька п. Мирослава Куликова, яка й озвучувала польський варіант віршів з циклу «Зів’яле листя».

Тетяна Петрівна розповіла про зв’язки Івана Франка з Одесою, його дружбою з відомим одеським лікарем і політичним діячем періоду УНР Іваном Липою, який лікував хворого поета. Поділилася вона і спогадами про те, як, з ініціативи Дмитра Павличка, встановлювався в нашому місті пам’ятник Франкові, а до підпису на постаменті, за дорученням Одеської обладміністрації, долучилася і вона, обравши рядок з поезії митця.

Мовознавча частина була присвячена продовженню вивчення змін в «Українському правописі 2019», зокрема про написання слів з -пів і -напів разом і окремо. Закріплення матеріалу було у тестові формі з елементами квесту, що сприяло помітному пожвавленню й оптимізації отриманих знань.

Чекаємо всіх охочих наступної середи об 11:00 у читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1) на зустрічі в атмосферній і щирій мовно-літературній вітальні «Дивослово».