До 135-річчя від дня народження Сергія Степановича Дложевського (1889–1930) – українського педагога, філолога, археолога і пам'яткоохоронця

22 вересня 2024 року ви­пов­нюєть­ся 135 років від дня народження українського педагога, філолога, археолога і пам'яткоохоронця Сергія Степановича Дложевського (1889–1930), дослідника загального мовознавства, античної археології, епіграфіки, музейної справи, одного з перших дослідників історії Ольвії та давньогрецьких міст Північного Причорномор’я.

Багато імен видатних українських діячів були заборонені і невідомі в радянський час. Вони почали повертатися із забуття лише в незалежній Україні. До когорти таких людей належить Сергій Степанович Дложевський. Постать цього вченого є важливою і для сучасної української історичної науки, адже він зробив великий внесок в українську культурологію, археологію, краєзнавство.

Сергій Степанович Дложевський народився 22 вересня 1889 року в Кам’янці-Подільському.  В 1911 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. У квітні 1914 склав іспит і здобув ступінь магістра класичної філології. Протягом 1914–1917 рр. був приват-доцентом Київського університету. У 1918 році брав участь у створенні Таврійського університету.

У 1919 році С.С.Дложевський переїхав до Одеси і став приват-доцентом Одеського університету, 1920 – професором Одеського інституту народної освіти. З 1921 року обіймав також посаду директора Одеського історико-археологічного музею та до 1924 викладав в Археологічному інституті. Одеський історико-археологічний музей пережив скрутні часи громадянської війни: експозиція музею була майже розібрана, археологічний матеріал перемішаний і занедбаний. За короткий час учений зміг відновити експозицію і разом з іншими спеціалістами заснувати в Одесі Археологічний інститут який у подальшому  став у музейно-архівно-бібліотечним відділеням факультету Політпросвіти Одеського інституту народної освіти (ОІНО) (проіснувало до 1923). С.С.Дложевський також очолював археологічну секцію Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук, завідував музейним відділом Одеського губернського відділу пролітпросвіти.

У 1924–1926 рр. С.С.Дложевський був деканом факультету соціального виховання в ОІНО і входив у комісію з розробки навчальних планів, питань методики і педагогічної практики. В цей період учений займався краєзнавством, досліджував культуру грецької нацменшини на території України. У 1926 році став краєвим інспектором ІКОУРСР з охорони пам’яток культури і активним учасником збереження пам’яток культури України. У 1927–1930 рр.  був заступником голови і головою Ольвійської археологічної експедиції. Досліджував також питання загального мовознавства, античну археологію, епіграфіку, музейну справу.

Одеський період у житті Сергія Степановича Дложевського був надзвичайно насиченим. Краєзнавчою роботою на півдні України займалися Одеська комісія краєзнавства, створена 1923 року, її філії у Херсоні і Тирасполі, науково-дослідні кафедри вишів, крайовий історичний архів, музеї, Одеське наукове товариство при ВУАН, Одеське історико-філологічне товариство. У складі Одеської комісії краєзнавства, функціонувало 4 секції: археологічна, етнографічно-лінгвістична, соціально-історична, секція вивчення природних багатств краю. С.С.Дложевський був головою комісії та археологічної секції, був також дійсним членом Всесоюзного центрального бюро краєзнавства. Одеська комісія краєзнавства приділяла велику увагу бібліографічному огляду наукових робіт з історії і археології Північного Причорномор‘я, вивченню колекцій археологічного музею, перевірці і науковій систематизації інвентарних записів музейних колекцій і складанню карти Одеської області. Свою роботу Одеська комісія краєзнавства узгоджувала з Всеукраїнською академією наук, від якої отримувала матеріали для бібліотеки Одеського історико-археологічного музею.

Вісник Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській Академії наук

Одеська комісія краєзнавства при Всеукраїнській академії наук у 1924 році почала видавати  «Вісник Одеської комісії краєзнавства при Українській академії наук». На сторінках журналу друкувалися матеріали, присвячені діяльності комісії та її секцій, наукові статті, доповіді, бібліографічні огляди. Вийшло п’ять книжок у трьох випусках, де публікувалися короткі звіти про польові археологічні дослідження, про окремі пам‘ятки, статті та повідомлення, в яких висвітлювалися питання музеєзнавства. Частина 2:3 «Вісника» містить звіти про роботу етнографічно-лінгвістичної секції, статті про дослідження окремих сіл : географія, економіка, матеріальна та духовна культура; про життя та побут сучасного села: старе й нове у побуті околиць м. Одеси; весільні, купальні обряди та пісні с. Дуфінка на Одещині; вплив української мови на мову робітничого населення Слобідки–Романівки; спостереження над сучасною мовою німецьких колоній в Одеській області; спостереження над мовою жителів Пересипу та ін. Особливу цінність становила «Краєзнавча бібліографія»,  де зроблено огляд літератури з історії, археології, фольклору. Значна увага приділялася етнографії народів краю: караїмів, німців, поляків, молдован, греків, ногайців, болгар, євреїв.

Члени Краєзнавчої комісії брали участь у вивченні Північного узбережжя Чорного моря, Дложевський декілька років очолював археологічну експедицію в Ольвії. Результати Ольвійської експедиції він докладно висвітлив у «Хроніках досліджень та їх наслідках»: «В Ольвії знайдено чимало шедеврів античного мистецтва, що оздоблюють Ермітаж, Одеський історико-археологічний, Миколаївський історико-археологічний музеї» - пише вчений. У звітах та відомостях історико-археологічної комісії є багато детальних описів керамічних, скульптурних, ювелірних виробів, знайдених під час розкопок Ольвії. Класична університетська освіта, знання грецької і латинської мов, що були необхідні для досліджень, дозволяли вченому вивчати та аналізувати знайдені епіграфічні написи та систематизувати археологічний матеріал.

Кількість наукових робіт та звітів, написаних ученим за 1920–1930 рр. перевищує п’ятдесят. У сферу наукової діяльності С.С.Дложевського входили і класичне мовознавство і українська мова. Про це свідчать роботи, написані у 1921–1928 рр.: «Проблема міжнародної мови», «Нові книги з української мови», «Плутарх у листуванні Сковороди», «Вірші Сковороди й Мурет», «Рідна мова у молодших групах трудової школи», «Питання про походження слова шапка», «Дещо про природу речень типу «козаченька вбито» в українській літературній мові». Під час розкопок Ольвії з’явилася низка звітів, наукових коментарів, присвячених археології і краєзнавству: «Новий Ольвійський декрет на честь Агатокла-Евокта», «Графіті розкопок Ольвії», «Територія південної України щодо її зв’язку зі стародавнім Малоазійським культурним комплексом. Ольвія та Мілет» , «Амфорні ручки з клеймами ольвійських розкопок», «Епіграфічні дрібниці» та ін. Більшість робіт опубліковані у «Віснику Одеської комісії краєзнавства» у 1923–1930 рр.

За останні п’ять років свого життя Сергій Степанович Дложевський приймав активну участь у міжнародних з’їздах і конференціях: був учасником Керченської археологічної конференції (1926), виступав з доповіддю «Південна Україна і стародавній малоазійський культурний комплекс – Ольвія та Мілет» на 1-й Всеукраїнській конференції зі сходознавства у Харкові (1927), був учасником на конгресу з проблем етрускології (1928) в Італії, виступав на 1-му Міжнародному з’їзді археологів у Німеччині з доповіддю «Чотири останніх роки розкопувань Ольвії» (1929).

Помер Сергій Степанович Дложевський 23 жовтня 1930 року в Одесі. Його сучасники згадували про нього, як про порядну і інтелігентну людину, а його «уміння ласкаво поводитися з людьми приваблювало їхні серця до нього і той, хто зустрічався з ним, не може забути цього робітника науки, який працював на своєму полі до останніх днів».

Праці Сергія Степановича Дложевського

Дложевський С.С. Организация археологического института в Одессе // Народное просвещение. – 1921. –  № 2-5. – С. 57-63.

Дложевський С.С. К истории античной Мениппеи // Ученые записки Высшей Школы г. Одессы. –  1922. –  Т. 2. –  Отдел гуманитарно-общественных наук. –  С. 133–139.

Дложевський СС. Плутарх у листуванні Г. С. Сковороди // Пам'яти Сковороди. – Одеса, 1923. – С.85–97.

Дложевський С.С. Секция археологическая // Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. – 1924. –  Ч. 1. –  С. 11-13.

Дложевський С.С. Ернест Романович Штерн // Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. –  1925. – Ч. 2-3. – С. 99–101.

Дложевський С.С. Апулійська ваза-аск Одеського державного історико-археологічного музею // Вісник Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. –  1925. –  Ч. 2-3. –  С. 101–104.

Дложевський С.С. Територія Південної України, щодо її зв'язку із стародавнім Малоазійським культурним комплексом. Ольбія та Мілет (конспект доповіди) // Східний світ. –  1928. –  № 2. –  С. 166–170.

Дложевський С.С. Про археологічні розкопки в Ольвії в рр. 1924, 1925 і 1926 // Східний світ. – 1928. –  № 3–4. – С.289–294.

Дложевський С.С. Амфорні ручки з клеймами ольбійських розкопів р. 1926 // Записки Всеукраїнського археологічного комітету. – 1930. – Т. 1. – С.113–126.

Дложевський С.С. 1-й Міжнародний з'їзд археологів у Берліні // Україна. – 1929. – Ч. 37. –  С. 173– 175.

Дложевський С.С. Ще одна ціла херсонеська амфора [з Ольвії] // Хроніка археології та мистецтва. – 1930. – Т. 1. – С.67–68.

Публікації про Сергія Степановича Дложевського (1889–1930) – українського педагога, філолога, археолога і пам'яткоохоронця

Бачинська О.А. Дложевський Сергій Степанович. Професори Одеського (Новоросійського) університету: біогр. словник / О.А. Бачинська // ОНУ ім. І.І. Мечникова, Наукова б-ка; відп. ред. В. А. Сминтина; заст. відп. ред. М. О. Подрезова ; авт. вступ. ст. В. М. Хмарський ; упоряд. та бібліогр. ред.: В. П. Пружина, В. В. Самодурова. – 2-ге вид., доп. – Одеса: Астропринт, 2005. – Т.2: А - І. – 2005. – С. 387-389. – Режим доступу:  http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/1197

Дізанова Ада. Розвиток краєзнавства в 20-30-х рр. XX ст. (за матеріалами Півдня України) / Ада Дізанова // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Історичні науки». – 2019. – Вип. 43. – С. 41-45.

Дложевський Сергій Степанович. Філолог, археолог : біографічний словник / Букач В. М. // Науковці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського – Вип. 1. – Одеса: ПНПУ, 2019. – C.27.

Дложевський Сергій Степанович // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. – Т. 2: А – І. – 2-ге вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. – Одеса: Астропринт, 2005. – С. 387 – 389.

Дложевський Сергій Степанович / В. М. Букач // Історія Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського в особах: Біографічний довідник. – Одеса: ПДПУ, 2005. – С. 27.

Дложевський Сергій Степанович / О. Я. Чебикін, І. А. Болдирєв та ін. // Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського: Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє. – Одеса, 2007. – С. 34.

Дороніна Наталія. Сергій Дложевський – український вчений, філолог і археолог (1889 – 1930) / Дороніна Наталія // Етнічна історія народів Європи. – 2011. – Вип. 36. – С. 75–78.

Корпусова И., Полесина Т. История археологической науки на Юге Украины в первые годы советской власти. Сергей Степанович Дложевский (1889-1930) // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Одеса, 2007. – №5.

Левченко В.В. Історичні дослідження професорсько-викладацького складу Одеського інституту народної освіти (1920–1930 рр.): напрями і традиції / В.В. Левченко // Харківський історіографічний збірник. – Харків, 2010. – Вип. 10. – С. 211–223.

Левченко В.В. Організаційно-дослідницька діяльність вчених Одеси її наукових установах Всеукраїнської Академії наук / В.В. Левченко // Записки історичного факультету. – Одеса, 2007. – С. 244-255.

Левченко В. Роль одеських вчених-істориків у дослідженні, охороні та збереженні Ольвії у першій половині ХХ століття / В. Левченко // Краєзнавство. Київ, 2018. №1. С. 143–160.

Нестеренко Валерій. Життя та наукова діяльність Сергія Степановича Дложевського: [Електронний ресурс] // ОЛЬВІЙСЬКИЙ ФОРУМ – 2022: стратегії країн Причорноморського регіону в геополітичному просторі: ХVІ Міжнародна наукова конференція «Балто-Чорноморський союз: історія та виклики» (21 червня 2022 р., м. Миколаїв). – Режим доступу: http://surl.li/mkjlyr

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського: Історичний поступ. Сучасність. Майбутнє. – Одеса, 2007. – С. 34.

Попова Т.Н. Из истории деятельности краеведческой комиссии в Одессе в 20-е годы / Т.Н. Попова // Матеріали IV Республіканської наукової конференції з історичного краєзнавства. – Київ, 1989. – С.44.

Принь О. В. Формування пам’яткоохоронної мережі Одеської губернії (округи, області) в 1920-х – на початку 1930-х років // Праці Центру пам’яткознавства. – Київ, 2016. – Вип. 29. – С. 30–38.

Прокопчук B.C. Від «зоряності» – до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х – початку 30-х років XX ст. / В.С. Прокопчук // Краєзнавство. – 2006. – № 1-4. – С. 40-44.

Семенів М. Бібліографія праць проф. Дложевського / М. Семенів // Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі. – Одеса, 1930. – Ч. 4. – 100 с.

Солодова В. В. Дложевський Сергій Степанович. 1889–1930 / В.В. Солодова // Одеські історики (початок XIX – середина XX ст.). – Одеса, 2009. – Т. 1. – С. 119–122.

Старенький О. І. Пам’яткоохоронці і краєзнавці батько і син Степан та Сергій Дложевські / О.І. Старенький // Праці Центру пам'яткознавства. – Київ, 2014. – Вип. 26. – С. 225–231.

Український комітет краєзнавства: історія становлення й наслідки діяльності. / П. Тронько, В. Прокопчук // Краєзнавство. – 2010. – № 1-2. – С. 76 -96.

Этнографические направления деятельности Одесской комиссии краеведения (1923 – 1931)

[Електронний ресурс] / В.Солодова // Вісник Одеського Історико-Краєзнавчого музею. – 2007. – № 5. – Режим доступу до журн.: http://www.history.odessa.ua/publication5/stat09.htm.

Юркова О. Дложевський Сергій Степанович // Українські історики X X ст. : біобібліогр. довід. Серія «Українські історики». – Вип. 2, Ч. 1. –  Київ-Львів, 2003. – С. 100-101.

Юркова О. В. Дложевський Сергій Степанович // Енциклопедія сучасної України. –  Т. 8. Київ, 2008. –  С.5.