До 155-річчя від дня на­родження Михайла Косача

«Тільки у борні — життя і щастя»
Михайло Косач

Косач Михайло Петрович (псевдонім — Михайло Обачний) — фізик, математик, фольклорист і письменник. Син Олени Пчілки, брат Лесі Українки. Народився 25 липня 1869 року в м. Новоград-Волинський. Закінчив Холмську класичну гімназію. Від 1889 навчався в Київському (фізичний факультет), потім — Юр'євському (нині м.Тарту, Естонія) університетах. Останній закінчив 1894. Весною 1895 захистив кандидатську дисертацію. Брав участь у побудові зразкової метеорологічної станції на всеросійській виставці 1896 в м. Нижньому Новгороді. 1897 здобув ступінь магістра. Викладав у Юр'євському університеті, з 1901 — приват-доцент кафедри фізики і метеорології Харківського університету. Крім того, викладав загальну фізику у ветеринарному інституті та в школі технічного товариства. Автор кількох праць з математики та фізики, зокрема: «Деякі уваги до передбачення погоди Демчинським» і «Положення осьової лінії в електричних циклонах».

Літературну діяльність розпочав перекладами оповідань Миколи Гоголя («Вечори на хуторі біля Диканьки», 1885, разом з Лесею Українкою) та Володимира Короленка («У великодну ніч»), Генрика Сенкевича. Входив до літературного гуртка «Плеяда». У журналах «Зоря» та «Житє і слово» опублікував низку оповідань: «Різдво під Хрестом Полудневим» (1889), «На огнище прогресу» (1891), «Владарі світу», «Погибель світу», «Сни», «Метелики», «Вовкулаки», «Гість», «Що», «Нікуди» (усі 1894–97). Писав Михайло Косач легко, невимушено, талановито.

Михайло Косач і «Плеяда»

В період навчання в Київському університеті Михайло Косач максимум свого духовного потенціалу, фізичних зусиль і часу віддавав «Плеяді», літературному гуртку молоді, що сформувався в 1888 році. Головне завдання «Плеяди» полягало в читанні та обговоренні нових творів і перекладів членів гуртка.

Михайло Косач i Леся Українка, стають душею лiтературного гуртка «Плеяди». В умовах царського режиму кінця 1880-х, початку 1890-х років «Плеяда» – це нестримний рух до усвідомлення себе українцем, що охопив тоді широке коло особистостей. Сходини відбувалися в Лисенків, Старицьких, Косачів. Молоді українці-патріоти жили надією якнайбільше опублікувати творів рідною мовою. Заборона у тi часи всього українського вимагала від кожного з учасників гуртка, вiдповідних переконань і твердої вiри. «Плеяда» виношувала план видання календаря-альманаху з українською белетристикою, етнографічними та історичними нарисами. Він очолює комплектування «плеядівської» української бібліотеки, просить у листах багатьох авторів подарувати для неї по примірнику своїх книжок. Окрім того, «Плеяда» постановила збирати і свою громадську скарбничку (внесок – по 25 коп. на місяць), головно з метою придбання літератури. Восени 1889 р. «Плеяді» цензура заборонила видання збірника творів молодих українців. Але незабаром Михайло повідомляє у листі до Лесі Українки про великий задум товариства: підготовку до видання перекладів українською мовою найкращих творів європейських літератур.

Леся Українка, Михайло Косач, Маргарита Комарова. Одеса. Фото 1889 р.

Михайло Косач в Одесі

Надзвичайно цікавим є видання «Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Переклади. Листи. Записи кобзарських дум». – Київ: Комора, 2017. – 592 с., упорядницею, авторкою біографії, коментарів та приміток якого виступила дослідниця Лариса Мірошниченко. Дослідниця надає інформацію про перебування Михайла Косача в Одесі влітку 1891 року. У листі зафіксовані яскраві враження Михайла Косача про тогочасну Одесу та її околиці: «…Був я на Хаджибеї… Дача Комарових чисто хутірна, на горі, єсть і садок чималий, а далі зараз степ і жита… Пішов, було, у публічну бібліотеку за казками різними, але замкнена, звідти тоді подався в історичний музей, передивився усі грецькі вази… Дорога до Одеси була надзвичайно гарна, надто хороше зіходив місяць з-за далеких гір, що тільки проти місяця та луни, що її оточали, були видні; під ними темне-темне море, ясне небо і червоний місяць низенько над горами давали якусь надзвичайність цілій картині… …Взагалі вночі море на мене завше робить вражіння якогось іншого світу, зовсім не такого, яким він єсть навсправжки. На морі вночі розумієш і віриш грецьким стародавнім міфам. Вони такі, як Венера, — породження моря і, як вона, надзвичайно гарні, як і українські пісні, — діти тихих вод та ясних зір». Також у виданні згадується щодо подальших помітних зрушень у діяльності одеської «Плеяди». Наукове видання підготоване Інститутом літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України.

У статті «Михайло Косач й Одеса», опублікованої на сторінках газети «Чорноморські новини» (2021), Антон Гриськов, член правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців України пише: «Підсумовуючи кроки Михайла Косача й Лесі Українки щодо активізації діяльності одеської «Плеяди», слід, на мою думку, взяти до уваги висловлене в листі Михайла до Лесі прохання повідомити М.П. Драгоманова про те, що «серед киян молодих остатнього часу починає ширитись європеїзм» (Листи: 1876–1897). Цілком можна припустити, що такий же потяг щодо утвердження європейських гуманістичних принципів і цінностей був характерний і для тогочасних молодих українських патріотів Одеси, в тому числі завдячуючи і спільним зусиллям Косачів. Один з останніх листів Михайла Косача, від 9.11.1903 р., відправлених на адресу матері, свідчить про те, що його автор з плином часу зберіг сталі зв’язки з одеськими «плеядівцями», хоча роки й обставини внесли зміни в їхнє суспільне становище та життєві погляди після завершення навчання в Одесі».

Михайло Косач — непересічний науковець

Вчений брав участь у наукових товариствах фізико-математичного профілю, які функціонували при Тартуському та Харківському університетах, де свого часу він викладав фізику, математику, вів практичні заняття для студентів. На той час у Тартуському університеті плідно працювало наукове Товариство природознавців. На засіданні Товариства природознавців Юріївського університету 1899 р. магістранта М.Косача та проф. О.Садовського одноголосно обрано членами Товариства.

Головна будівля Імператорського Дерптського (Юріївського) університету.

Викладач університету Михайло Петрович Косач у м. Тарту.

Біографічні данні про М.П.Косача у виданні «Біографіческий словарь профессоров и преподавателей Императорского Юрьевского університета».

Журнал, в якому друкував статті М.Косач під час роботи в Юрьевскому університеті.

У Харківському університеті М.Косач набув слави блискучого лектора-педагога, здібного ученого-експериментатора і відразу включився в роботу двох знаних товариств: Харківського Математичного Товариства та Товариства фізико-хемічних наук, які мали давні традиції. Одночасно з роботою у Харківському Математичному Товаристві приват-доцент М.Косач бере активну участь в роботі Харківського Товариства фізико-хемічних наук. На його засіданнях доповідає про результати своїх досліджень в галузі теорії електролітів та їх поведінки в зовнішньому магнетному полі, демонструє експериментальні досліди з допомогою змонтованого ним потужного електромагнета.

Фізичний кабінет Імператорського Харківського університету, в якому працював Михайло Косач.

Наукові праці М.П. Косача

Діяльність Михайла Косача не обмежувалася лише викладацькою роботою та участю в наукових товариствах. Його погляд був постійно спрямований на Наукове Товариство імені Т.Шевченка у Львові, а також на львівські українські видавництва, у яких він опублікував декілька своїх літературних творів. У листах М.Косача Наукове Товариство ім. Шевченка згадується двічі, він постійно намагається налагодити тісні зв’язки з НТШ як авторитетною українською науковою інституцією.

Метеорологічна станція Імператорського Харківського університету (початок XX століття)

Вчений тримав у полі зору складні фундаментальні фізичні явища мікро- і макросвіту. Його наукові досягнення після тривалого забуття стають надбанням сучасного поступу знань про природу. У наукових працях М.Косача, опертих на математичну логіку й розрахунки визначальними є питання у галузі взаємодії світлових променів з кристалами. Вчений одним із перших цікавиться важливими проблемами з дослідження метеорологічних явищ, зокрема, еліптичними циклонами. До цього циклони вивчали лише зарубіжні науковці. Українські бібліографи знайшли невідомі публікації вченого в журналах «Журнал опытной агрономии», «Научное обозръніе», «Метеорологический вестник», які ілюструють внесок вченого у метеорологічні дослідження. Особливо цінна його публікація «Проекту створення сітки метеостанцій на Слобожанщині». Під цей Проект було виділено фінансування і були розгорнуті відповідні роботи. Передчасна смерть молодого вченого 3 (16) жовтня 1903 р. від інфекційного захворювання зупинила реалізацію задумів. Похований Михайло Косач на Байковому цвинтарі у Києві.

«Пророче нині звучать слова: «На щасливому березі згадають нас… Час човна спихати, яке б там море не було. Більше сорому сидіти, ніж блудити навіть», — з листа до Лесі Українки Михайла Петровича Косача, письменника, перекладача, фізика, математика, винахідника, метеоролога, людини універсальних знань і зацікавлень, гуманіста – борця, старшого брата і друга».

Михайло Петрович Косач — представник славної когорти покоління «досвітніх огнів» українського відродження заслуговує нашої доброї згадки, глибокої вдячності, поваги і вшанування.