«Дорогами втрат і сподівань»: до 125-річчя від дня народження Євгена Филимоновича Маланюка

foto-1.jpg

Мій ярий крик, мій біль тужавий,
Випалюючи ржу і гріх,
Ввійде у складники держави.
Як криця й камінь слів моїх.
Зі збірки «Перстень Полікрата» (Львів, 1939)

1 лютого виповнюється 125 років від дня народження українського письменника, поета, публіциста культуролога-енциклопедиста Євгена Филимоновича Маланюка - одного з найяскравіших представників вітчизняної літератури XX століття, поета української еміграції. Змушений жити поза межами України, він усією своєю творчістю прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

«Він палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя. Любов до рідної землі додавала наснаги творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядка і публіцистичному слові».

Наталія ЛИСЕНКО-ЄРЖИКІВСЬКА,
кандидат філологічних наук, науковий співробітник
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

Євген Филимонович Маланюк народився 1 лютого 1897 року в селищі Новоархангельськ Кіровоградської області. Батько походив із козацько-чумацького роду, а мати, Гликерія, була дочкою чорногорця Якова Стоянова.

Навчався Євген Маланюк в Архангородській початковій школі, яку завершив із відмінними результатами. Здібний учень стає стипендіатом Єлисаветградського земства. Восьмирічне перебування у стінах реального училища значно розширило світогляд Євгена Маланюка, пробудило в ньому творчі здібності, любов до літератури, живопису, театру.

foto-2.jpeg

У 1914 році Євген Маланюк вступає до Петербурзького політехнічного інституту, проте Перша світова війна перешкоджає навчанню. Восени того ж року юнак стає курсантом Київської військової школи. У січні 1916 року потрапляє на Південно-Західний фронт. Невдовзі він старшина Української армії, бере активну участь у визвольних змаганнях 1917–1920 рр.

У  жовтні 1920 р. поет потрапляє до таборів у Стшелкові та Щипьорні, а згодом у Каліші (Польща). Тут Євген Маланюк багато пише, зі своїми друзями Юрієм Дараганом, Миколою Чирським, Максимом Гривою  видає журнал «Веселка» (1922—1923), в якому й сам починає друкуватися.

У 1923 році виходить «Озимина» – альманах трьох авторів: Євгена Маланюка, Михайла Селегія, Михайла Осика. Добірку з 12 патріотичних і ліричних віршів Маланюка вважають літературним дебютом поета. Цього ж року польський письменник Ярослав Івашкевич відгукнувся про них на сторінках варшавського часопису «Скамандер», зокрема стосовно поетичного доробку Маланюка  зазначає: «Набагато спокійніший, миліший — Євген Маланюк. Зрівноважена задума, сконцентроване осягнення — то його характеристичні риси. Можливо, занадто монотонний в формі, може, забанальний в римі, — однак не раз зумів схвилювати істинно поетичним словом».

Восени 1923 року поет виїхав до Чехословаччини, де вступив на гідротехнічне відділення інженерного факультету Української господарської академії в Подєбрадах. Деякий час письменник входив до складу Ліги українських націоналістів (ЛУН), співпрацював у журналі цієї організації «Державна нація». Він брав участь у численних літературно-мистецьких вечорах, дискусіях, що влаштовувались у Подєбрадах, Празі, де здружився з Леонідом Мосендзом, Олегом Ольжичем, Оленою Телігою, Олексою Стефановичем, Оксаною Лятуринською, Михайлом Мухіним.

У 1925 році в Подєбрадах вийшла перша збірка віршів «Стилет і стилос», яка стала неабиякою подією і в житті автора, і в тогочасному літературно-мистецькому процесі.

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси
.

Зі збірки «Стилет і стилос» (1925)

Цією книгою, як і наступною — «Гербарій» (Гамбург, 1926), Євгеній Маланюк ствердив свої позиції поета-націєтворця, яким він не зрадить до самої смерті.

У 1929 році Євген Маланюк, завершивши навчання в  академії, подався до Варшави, де працював інженером у міському магістраті, а потім викладачем Академії Генерального штабу польської армії.

На початку 30-х років організувалась група, пізніше умовно названа Варшавською (Наталя Лівицька-Холодна, Олена Теліга, Юрій Липа, Андрій Крижанівський, Павло Зайцев, Євген Маланюк та ін.), яка підтримувала зв'язок із празькими й галицькими українськими літераторами.

Значно пожвавлюється публіцистична і наукова діяльність Євгена Маланюка, з’являються десятки статей, нарисів, есе, в яких він осмислює набутки вітчизняної і світової культури.

На варшавський період припадає вихід у світ таких книг поета: «Земля й залізо» (Париж, 1930), «Земна мадонна» (Львів, 1934), «Перстень Полікрата» (Львів, 1939), «Вибрані поезії» (Львів; Краків, 1943).

Напружений, незломно-гордий,
Залізних імператор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф…

Зі збірки «Земля й залізо» (Париж, 1930)

Наприкінці Другої світової війни Євген Филимонович змушений був податися в еміграцію до Німеччини, а згодом до Америки. У США  друкуються його книжки «Влада» (1951), «П'ята симфонія» (1954), що уславлює діяльність борців за українську державність – Василя Тютюнника, Марка Безручка та інших, «Проща» (1954), «Остання весна» (1959), «Серпень» (1964.), «Перстень і посох» (1972).

Євген Маланюк продовжує працювати і в галузі публіцистики, літературознавства. Публікуються його монографії, статті, нариси. Це, зокрема, видання, що з часом отримали широкий резонанс: «Нариси з історії нашої культури» (1954), «Малоросійство» (1959), «Ілюстрісімус Домінус Мазепа – тло і постать» (1960), «Книга спостережень» у двох томах (1962; 1966).

Твори Євгена Маланюка перекладалися німецькою, чеською, російською, польською, французькою, англійською мовами.

Основні теми творчості – боротьба за національне і соціальне відродження України, за її державність.

На електронній виставці представлені поетичні, художні та публіцистичні твори Євгена Маланюка, а також дослідження, присвячені життю і творчості видатного самобутнього митця української діаспори.

foto-3.jpg

Влада: поезій книга шоста / Євген Маланюк. – Київ : Філядельфія, 1951.– 75,[1] с.

Рукопис цієї книги був підготовлений до друку ще 1938 року, але пролежав у німецькій цензурі протягом усієї війни. У збірці три розділи: «Серпень», «В присмерку доби» та «Зорі гаснуть».

foto-4.jpg

Книга спостережень : фрагменти : від Кобзаря до нації : студії і роздуми / Євген Маланюк, Київ. наук. т-во ім. Петра Могили; вступ. ст. Сергій Білокінь. – Київ : Атіка, 1995.– 235,[2] с. 

Видання містить фрагменти з «Книги спостережень» — головної праці уславленого письменника української еміграції Євгена Маланюка. Автор розглядає кардинальні проблеми розвитку української культури й нації. Спеціальні розвідки присвячені питанням шевченкознавства. Тексти друкуються без жодних змін.

foto-5.jpg

Повернення: Поезії. Літературознавство. Публіцистика. Щоденники. Листи/Євген Маланюк; упоряд. і передм. Тарас Салига. – Львів : Світ, 2005. – 496 с.

У книзі кращих поезій Євгена Маланюка із його збірок „Стилет і стилос”, „Земна Мадонна”, „Перстень Полікрата”, „Земля й залізо”, „Перстень і посох” та ін. широко представлено поетичні твори, які друкувалися лише в зарубіжній періодиці, а в Україні залишаються практично невідомими. Це, зокрема, його „Посланіє”, цикли поезій „Чорні вірші”, „Озимина”, поезії російською мовою, а також літературознавчі, культурологічні та публіцистичні твори: „Крути — народини нового українця”, замітки про національне мистецтвоі митців  Юрія Нарбута, П.Тичину, Ліну Костенко та ін.

foto-6.jpeg

Малоросійство: Нариси з історії нашої культури / Євген Маланюк; за заг. ред. Лариси Івшиної; упоряд. Ігор Сюндюков, Марія Томак, Надія Тисячна. – Київ : Українська прес-група, 2012. – 71 с.

У нарисах подається глибокий огляд етапів розвитку української культури в її тісних взаємозв'язках із цивілізованим світом від античних часів до початку ХХ ст.

foto-7.jpeg

Нотатники (1936-1968) / Євген Маланюк; вступ. ст.  Леонід Куценко. – Київ. : Темпора, 2008. – 336 с.

«Нотатники» Євгена Маланюка починаються записами, зробленими у Варшаві у міжвоєнний період, і закінчуються перебуванням у Нью-Йорку часів холодної війни. Історична доля України, осмислення причин наших поразок та невдач, спогади дитинства, ескізи творчих задумів, надзвичайно потужний потік думок, висновків, прогнозів, пророцтв, гіпотез – як продовження поетового діалогу із собою, з епохою, з рідною землею.

У фотододатку використано матеріали з архіву поета, що зберігається в архіві УВАН у США та в родинному архіві Маланюків у Празі.

foto-8.jpg

Вибрані твори / Євген Маланюк, НАН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка; Упоряд. і передм. Олеся Омельчук.– Київ : Смолоскип, 2017. – 863 с.

До  уваги читачів представлено публіцистику, відкриті листи, заяви, численні статті, зокрема літературно-критичні, нотатки з блокнотів та щоденників, фотоматеріали Євгена Маланюка. Книга містить основні твори, такі як: «Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля і залізо», «Земна Мадонна», «Перстень Полікрата», «Влада» та ін.

Окремим розділом подано статті про Євгена Маланюка Оксани Пахльовської, Богдана Рубчака, Леоніда Куценка, Мікулаша Неврлого, Юрія Клена, Святослава Доленги, Олеся Бабія.
Пропоноване видання містить праці Євгена Маланюка, твори 1920-1950-х років, що не передруковувалися з часу їхньої появи.

foto-9.jpg

Євген Маланюк : дорогами втрат і сподівань / Леонід В. Куценко. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2002. – 83 с.

Книга літературних мандрівок місцями, пов’язаними з життям і творчістю Євгена Маланюка у Чехії, США та Польщі. Своєрідна подорож країнами й містами, у яких поет-вигнанець знаходив притулок. В основі розповіді – безпосередні враження автора від відвіданих місць, багаті архівні матеріали, щоденникові записи письменника та спогади про нього.

foto-10.jpg

Євген Маланюк : література, історіософія, культурологія : мат. міжнар. наук. конф., присвяч. 100-річчю від дня народж. Євгена Маланюка, 14-15 травня 1997 / АН України. Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка, Кіровоград. обл. держ. адм. – Кіровоград : КДПУ, 1997.

Збірка містить статті і розвідки, присвячені життю і творчості Євгена Маланюка, що були виголошені на науковій конференції до 100-річчя письменника.

foto-11.jpg

"Ярий крик і біль тужавий..." : поетична особистість Євгена Маланюка / Юлія Войчишин, Канадське наук. т-во ім. Шевченка; гол. ред. Світлана Головко; ред. Людмила Щербатенко; худож. Василь Лопата; вступ. сл. Дмитро Павличко. – Київ : Либідь, 1993. – 157 с.

Книжка  — літературний портрет, спроба суцільного розгляду життя, поглядів і творчості одного з найвідоміших представників української емігрантської літератури Євгена Маланюка.

 

"Книжка Юлії Войчишин «Ярий крик і біль тужавий…» деталізує й насвітлює життя й творчість Євгена Маланюка, воїна і філософа, а передовсім поета, якому незалежна Україна буде віддячуватись упродовж століть за те, що «мобілізований до бою», він проніс гордо її прапор і вдихнув у наші вмираючі аорти живу кров непокори і державної свободи".

Дмитро ПАВЛИЧКО, поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч

foto-12-1.jpg 

Ільницький М.М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20 – 30-х років – Київ : Товариство «Знання» України, 1992. – 48 с.

У брошурі значна увага приділяється доробку еміграції, зокрема представників «празької школи» – Ю. Дарагана, Є. Маланюка, О. Теліги, О. Ольжича та ін. Аналізуються основні ідейно-естетичні процеси у розвитку західноукраїнської та емігрантської поезії, а також її зв’язки з літературою Радянської України, які перервалися на початку 30-х років внаслідок сталінських репресій.

foto-13.jpg 

Зрослись душею, сплелись корінням : зб. істор. нарисів / А. Басенко, В. Васецький, А. Ковтун, В. Кульова, Н. Лисенко-Єржиківська; упоряд. Микола Рубанець. – Київ : Успіх і кар'єра, 2008. – 224 с.

Збірник історичних нарисів про видатних діячів України, Польщі, Росії, які зробили визначний внесок у розвиток науки, освіти, культури та суспільних відносин.

foto-14-1.jpg

Українські письменники : біографії, огляди творчості, літ. напрямки і течії, літературознав. словник : довідник / Відп. за вип. Марта Іванівна Преварська. – Київ : Велес, 2013.– 366,[1] с.

Довідник подає біографічні дані, огляди творчості, перелік основних творів та додаткову літературу про українських письменників, які стали класиками, а також про сучасних українських письменників у тому числі митців Розстріляного відродження.      

 

«Євген Маланюк із найвидатнішого поета української
еміграції перетворився на класика української
літератури ХХ ст., його поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт,
очисний 
вогонь, через який проходить наш народ на нелегкому шляху
до своєї державності й духовності».

М. Ільницький, літературознавець, критик, поет, 
член-кореспондент Національної академії наук України, доктор філологічних наук

Створено: 31.01.2022
Оновлено: 01.02.2022
Переглядів: 1847




© 2024 Одеська національна наукова бібліотека. Всі права захищено. При використанні матеріалів посилання на офіційний веб-сайт Одеської національної наукової бібліотеки обов'язкове.