До 140-річчя Гната Хоткевича

31 груд­ня 2017 ро­ку ви­пов­нюєть­ся 140 ро­ків від дня на­род­жен­ня Хот­ке­ви­ча Гна­та Мар­ти­но­ви­ча (1877-1938), пись­мен­ни­ка, ак­то­ра, ре­жи­се­ра, ми­стец­т­во­знав­ця, бан­ду­ри­ста, ком­по­зи­то­ра, те­ат­раль­но­го і гро­мадсько­го дія­ча. Не­зва­жа­ю­чи на те, що він був си­ном ку­ха­ря і хат­ньої робіт­ни­ці, Хот­ке­вич вва­жав се­бе за на­щад­ка «слав­них гетьманів Хот­ке­ви­чів».
За­кін­чив­ши у 1900 р. Хар­ківський тех­но­ло­гіч­ний ін­сти­тут, він став заліз­ни­чим ін­же­не­ром. Але му­зи­ка і те­атр ва­би­ли йо­го на­ба­га­то біль­ше, аніж тех­ніка. З 1896 р. він ви­сту­пав як спі­вак-бан­ду­рист, зо­кре­ма з хо­ром Ли­сен­ка і з соль­ни­ми кон­цер­та­ми, а на 12-му Ар­хео­ло­гіч­но­му з’їзді в Хар­ко­ві вла­шту­вав ви­ступ Коб­зарів і лір­ни­ків.
Ко­ли у 1905 р. за участь у ре­во­лю­цій­но­му русі заліз­нич­ни­ків він за­знав пе­ре­слі­ду­вань і му­сив емі­гру­ва­ти за кор­дон (у Га­ли­чи­ну), він про­до­в­жу­вав жи­ти в ца­рині ми­стецтва: в 1909 р. ор­гані­зу­вав у селі Крас­ноїлів Гу­цульський те­атр, ак­то­ра­ми в яко­му бу­ли се­ля­ни. Те­атр да­вав ви­ста­ви в ба­гатьох міс­це­во­стях Ав­ст­ро-Угор­щи­ни. По­вер­нув­шись до Хар­ко­ва у 1912 р., він про­ва­див ак­тив­не гро­мадсько-ми­сте­ць­ке жит­тя, ре­да­гу­вав жур­нал «Віс­ник культу­ри і жит­тя». У 1915 р. як політич­но не­бла­го­на­дій­ний був висла­ний за ме­жі Украї­ни (до Во­ро­не­жа). А ко­ли по­вер­нув­ся у 1917 р., йо­го обра­ли глас­ним міської ду­ми. Тут він ор­гані­зу­вав і вів клас бан­ду­ри в му­зич­но-дра­ма­тич­но­му ін­сти­туті, а в Пол­таві – пер­шу в Україні ка­пе­лу бан­ду­ри­стів.
Дру­ку­ва­ти­ся по­чав у Льво­ві 1897 р. Ав­тор ба­гатьох но­вел і опо­ві­дань, по­ві­стей («Ка­мін­на ду­ша», «Авірон»), дра­ма­тич­них творів на ре­во­лю­цій­ну те­ма­ти­ку, із гу­цульсько­го жит­тя та української історії («Ли­холіт­тя», «Во­ни», «На заліз­ни­ці», «Гу­цульський рік», «О пол­ку Іго­ревім», «Бог­дан Хмель­ни­цький»). На про­тязі 1929-1931 рр. тво­ри пись­мен­ни­ка бу­ли над­ру­ко­вані у 8-ми то­мах. Хот­ке­вич – ав­тор лі­те­ра­ту­рознав­чих роз­ві­док з під­руч­ни­ків гри на бан­дурі (1909, 1930), му­зич­них ком­по­зи­цій, пе­ре­кла­дів зі світо­вої кла­си­ки.
У 1938 р. він був ре­пре­со­ва­ний за зви­ну­ва­чен­ням у на­ціо­наліз­мі. За рі­шен­ням особ­ли­вої трійки УНКВС по Хар­ківській об­ласті був роз­стрі­ля­ний 8 ве­рес­ня 1938 р. Ре­а­біліто­ва­ний у 1956 р.

В залі «За­кор­дон­не україн­ство» зна­хо­дить­ся ба­га­то кни­жок Гна­та Хот­ке­ви­ча, ви­да­них в 10-30-х рр. в Україні: «По­езія в про­зі» (1902 р.), «Авірон» (1917 р.), «Ли­холіт­тя. 1905 рік» (1919 р.), «Ка­мін­на ду­ша» (1922 р.), «На­род­ний і се­ред­нєвіч­ний те­атр в Га­ли­чині» (1924 р.), тво­ри у 8 т. (1928–1932 рр.), «Під­руч­ник гри на бан­дурі» (1930 р.), «Му­зич­ні ін­стру­мен­ти українсько­го на­ро­ду» (1930 р.). Крім то­го, чи­та­чі мо­жуть ознайо­ми­тись із жит­тєвим і твор­чим шля­хом пись­мен­ни­ка зі ста­тей, над­ру­ко­ва­них в періо­дич­них та про­до­в­жу­ва­них ви­дан­нях.

Бібліографія

Подяка Катерині Лєцкіній