Під вітрами березня: «Дивослово» читає Івана Багряного і відкриває сенси свободи

25 березня в читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки відбулося чергове, 240-ве заняття мовно-літературної вітальні «Дивослово». Березень в Одесі видався вітряним і прохолодним, проте в залі панували затишок, доброзичлива атмосфера та жваве інтелектуальне спілкування. З традиційним дайджестом календарних і державних дат цього тижня виступила пані Ірина Дерун, звернувши увагу присутніх на важливі події: 25 березня — День Служби безпеки України, 27 березня — Міжнародний день театру, а також 30 березня — День прогулянки парком. Було підкреслено, що календарні дати набувають особливого звучання в умовах війни, адже підтримують духовну стійкість суспільства та зберігають культурні традиції.

Особливо зворушливим моментом зустрічі став виступ слухачки (з огляду на її безпеку ім’я слухачки не називаємо ) — політичної емігрантки з Білорусі, яка розповіла про День Волі, що відзначається 25 березня всіма свідомими білорусами. Вона наголосила, що цього дня 1918 року була проголошена незалежність Білоруська Народна Республіка, і саме ця подія стала символом прагнення білоруського народу до свободи та державності. Свято має неофіційний статус, але широко відзначається як у самій країні, так і серед діаспори, особливо як знак підтримки демократичних цінностей і національної ідентичності.

Слухачка також зробила історичний екскурс щодо національної символіки: біло-червоно-білий прапор і герб «Пагоня» були державними символами Білоруської Народної Республіки, проголошеними разом із незалежністю. Вона пояснила, що ці символи й сьогодні залишаються важливими знаками національної пам’яті та боротьби за свободу. Окремо пролунала згадка про духовний символ білоруського відродження — гімн «Пагоня», який у поетичній формі оспівує історичну традицію лицарської честі та прагнення до волі, що викликало жвавий інтерес і співпереживання серед присутніх.

Основну частину зустрічі присвятили продовженню читання  «Тигроловів», який написаний у жанрі пригодницького роману з елементами психологічної та автобіографічної прози. Викладач Тетяна Петрівна звернула увагу дивословців на нового персонажа – постать майора НКВС Медвина, який їхав у поїзді «Ф.Д.» і переслідував головного героя. Цей персонаж постає уособленням репресивної системи, символом тоталітарної машини, що прагне зламати людську волю, тоді як протистояння між ним і Григорієм Многогрішним підкреслює ідею боротьби свободи й несвободи. Під час читання викладач наголосила також на метафоричності мови твору: образи тайги, небезпеки, простору й руху допомагають відчути внутрішню силу героя та його прагнення до свободи. Тетяна Петрівна пояснювала значення незрозумілих слів і висловів, що сприяло глибшому розумінню тексту й активному обговоренню серед слухачів.

Окрему увагу було приділено мовленнєвому аспекту — трьом формам майбутнього часу дієслова, якими часто послуговується автор і які розглянули на прикладах з роману. Слухачі пригадали, що українська мова має просту форму майбутнього часу (наприклад: «піду», «зроблю»), складну форму («буду йти», «буду боротися») та складену форму («йтиму», «боротимусь»). На матеріалі твору було показано, як ці форми передають різні відтінки значення: рішучість героя («переможу», «втечу»), тривалість дії («буду шукати шлях до волі») та внутрішню налаштованість на майбутнє («йтиму вперед», «боротимусь до кінця»). Таке мовне спостереження допомогло дивословцям не лише краще зрозуміти граматичні особливості, а й глибше відчути психологію персонажів та динаміку оповіді.

Попри прохолодний березневий день за вікном, у читальному залі панували тепло, увага до слова та щира зацікавленість літературою. 240-ве заняття вкотре підтвердило, що українська книга залишається джерелом духовної сили, а творчість Івана Багряного відкриває нові сенси людської гідності та незламності, особливо актуальні сьогодні. Мовно-літературна вітальня «Дивослово» запрошує всіх охочих долучатися до наступних зустрічей, де відвідувачі можуть поглибити знання української мови й літератури, навчитися аналізувати художні тексти, дізнатися про цікаві календарні події, поспілкуватися в теплій дружній атмосфері, знайти моральну підтримку та натхнення, адже «Дивослово» — це простір живого слова, де навіть у вітряні березневі дні панують затишок, щирість і віра в силу української культури.