«З ЖУРБОЮ РАДІСТЬ ОБНЯЛАСЬ» : ДОЛЯ ХУДОЖНИКА ОЛЕКСАНДРА МУРАШКА (до 150-річчя від дня народження)

Будьте в мистецтві як діти – щирі й безпосередні.
Олександр Мурашко

Олександр Олександрович Мурашко (1875–1919) належить до українських митців межі ХІХ–ХХ століть, значення і роль яких чітко усвідомлювали вже їх сучасники. У мистецтві цих складних, насичених бурхливими подіями років він посів чи не найпомітніше місце. Європейський масштаб творчості О. Мурашка, яскравої постаті українського модерну, визначався не тільки його блискучим малярським талантом, а й прагненням відобразити нові естетичні ідеї свого часу. В українському мистецтві тієї доби Мурашко відіграв роль новатора, художника, який утверджував нові мистецькі цінності. Об'єктом його мистецтва завжди було сучасне життя народу у характерних і типових його проявах.

Художні здібності виявилися у О. Мурашка дуже рано і майже одразу знайшли підтримку у відомих діячів мистецтва, які працювали на той час у Києві. Велику увагу своєму племіннику приділяв Микола Іванович Мурашко — керівник славетної рисувальної школи. Та найбільшу користь принесло молодому художнику навчання в академічній майстерні, де він дістав основи реалістичного методу, де сформувався інтерес психологічного трактування образів. За програмну картину «Похорон кошового» (1900) він отримав велику золоту медаль та пенсіонерську подорож за кордон, до Парижа, Мюнхена, Рима, де протягом кількох років знайомився з тогочасним мистецтвом Заходу та плідно працював. У цей період він створив серію картин з життя Парижа: «Біля кафе», «На вулицях Парижа», «Дівчина в червоному капелюсі».

Великий вплив на художника справила так звана мюнхенська сецесія, що була одним із варіантів європейського модерну. Ідеї модерну пустили глибоке коріння у творчості Мурашка, проте він дав йому новий напрям на ґрунті національної художньої культури.

О. Мурашко вивів українське мистецтво на рівень європейського. Його твори користувалися популярністю на багатьох міжнародних виставках у Мюнхені, Венеції, Берліні, Парижі, Відні, Амстердамі.

У 1907 році художник повернувся до Києва – міста, яке дуже любив, з яким переважно пов'язана його творчість. Він мріяв перетворити Київ на великий художній центр, подібний до Мюнхена, та відкрити Академію образотворчого мистецтва, яку і було створено у 1917 році. До роботи в Академії були залучені такі видатні художники, як Георгій Нарбут, Федір Кричевський, Абрам Маневич, Михайло Бойчук, Микола Бурачек.

Засновники Української державної академії мистецтв. 1917

Емоційну напругу та кольорову енергію свого живопису художник черпав з джерела, яким для нього був рідний край. Палітра картин майстра поступово світлішає і збагачується під впливом щедрих фарб української природи. Ці якості властиві насамперед жанровим творам «Карусель», «Праля», «Селянська родина» та ін., вони особливо приваблюють життєвою безпосередністю, мальовничою красою повсякденності. Крім побутового жанру, О. Мурашко був відомий як портретист, писав і пейзажі. Багатобарвний і яскравий світ образів митця, насичених кольором, сонячним сяйвом, розкривається в ясних гармонійних живописних формах.

Більшість відомих картин О. Мурашка зберігається в Національному художньому музеї України та в інших музейних та приватних збірках нашої країни. Майже всі картини, що експонувалися на міжнародних художніх виставках, починаючи з 1909 року, опинились у приватних колекціях і галереях Нью-Йорка, Будапешта, Німеччини та ін.

Олександр Мурашко був справжнім національним художником. Перейнявши все найкраще з нових художніх досягнень своєї доби, він зробив величезний внесок в українське мистецтво початку ХХ століття й навічно залишився в сузір'ї кращих його майстрів. «Мурашко, — писав про нього художник Микола Бурачек, — був і лишається представником здорового, чистого мистецтва, радісного, бадьорого і глибокого, як саме життя».

М. Жук. Портрет О. Мурашка. 1929

Докладніше про творчість майстра ви можете дізнатися з книжок та статей, що зберігаються у відділі мистецтв та у фондах ОННБ.